Скачать книги серии «Зарубіжні авторські зібрання»

Збірка оповідань «Мандрівні комедіанти», до якої увійшли оповідання «Опришок», «Опришок Магас», «Прогулянка на санях», «Хлопський суд», «Мертві ненаситні», «Мандрівні комедіанти» та «Свято обжинок», містить розповіді про життя галичан та гуцулів другої половини ХІХ ст. Це історії про опришків – українських «лісових хлопців», для яких головним сенсом життя є справедливість, встановити яку можна в різні способи; про незвичайну, розумну та вродливу молоду вдову Альдону, яка чомусь віддала перевагу одноманітному животінню у своєму маєтку, а не дурманливим розвагам столиці; про сина дрібного поміщика Альбіна Новаківського, який не боїться змінити своє життя заради кохання. Колоритні герої, чудові пейзажні та побутові замальовки, що відбивають красу природи Карпат, особливості буденного життя мешканців сіл і малих містечок Галичини, інтрига, яка не відпускає читача упродовж усього твору – усе це спільні ознаки малої прози Захера-Мазоха, маловідомої українському читачеві.

Знаменитий австрійський письменник Франц Кафка (1883–1924), більшість творів якого були опубліковані вже після смерті автора, є визнаним новатором у прозі ХХ століття. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Замок», «Процес», «Америка», а також «Листи до Мілени. Лист батькові». «Листи до Феліції» адресовані Феліції Бауер – берлінській знайомій, а потім нареченій Кафки, з якою він двічі був заручений, проте подружжям вони так і не стали. Листування з Феліцією тривало понад п’ять років – з 1912-го по 1917-й. Воно відображало всю складність стосунків між адресатами. На жаль, листування одностороннє, оскільки листи самої Феліції письменник спалив після остаточного їхнього розриву. В листах розкривається особистий світ Кафки, особливості його життя й оточення, як це відчував, усвідомлював і переживав сам письменник. До видання увійшли листи Ф. Кафки до Феліції, написані у 1912 році, в яких він постає невпевненою у собі людиною, котра здатна і на палке кохання, і на глибокий аналіз своїх почуттів…

Оповідання Ф. С. Фіцджеральда (1896–1940) вирізняються майстерністю тонкого психологізму та елементами контрасту. Видання містить автобіографічний цикл творів про Безіла Дюка Лі та оповідання «Дитяча забава». Безіл, прототипом якого є сам автор, – амбітний, розумний і цілеспрямований підліток із невеличкого міста Сент-Пол, штат Міннесота. Становлення його особистості відбувається в моральних випробуваннях, герой часто потрапляє в схожі ситуації, але щоразу реагує на них по-різному, що дає змогу зробити висновок про те, як змінюється його внутрішній світ. Він виважує власні вчинки та прагне, попри всі перепони, втілити виплекані з дитинства мрії. Фіцджеральду вдається передати прикмети часу мимохідь: оповідання сповнені деталями американського побуту початку XX століття – від вбрання до модних мелодій і танців «епохи джазу».

За своє недовге життя (а прожив він усього 41 рік) відомий польський письменник Тадеуш Доленга-Мостович (1898–1939) створив 16 романів, вісім з яких були екранізовані. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Кар’єра Никодима Дизми», «Щоденник пані Ганки», «Знахар». «Професор Вільчур» є продовженням роману «Знахар». Минуло три роки відтоді, як Рафал Вільчур, колишній сільський знахар, а насправді талановитий хірург, повернувся до Варшави й знову очолив створену ним самим клініку. Він багато й успішно оперує, читає лекції студентам і навіть не підозрює, що його слава і визнання не всім до вподоби. Подружжя Добранецьких не зупиниться ні перед чим, щоб забруднити чесне ім’я професора Вільчура і вижити його із власної клініки. Не в змозі більше терпіти інтриги, самотній і розгублений професор повертається у далеке село в білоруській глибинці, де його знали як знахаря Антонія. Там він відкриває народну лічницю, котру збудували самі селяни. А допомагає професорові у всьому молода лікарка Люція, яка вже давно закохана у нього…

П’єса «Пер Ґінт» багатогранна, глибока й актуальна. А написано ж її 1867 року! У ній є все: кохання, зрада, мріяння, зіткнення з реаліями життя, політика, романтика, природа, бунт, гріхи, віра, муки, метання, музика тощо.

У п’єсі дуже непросто зрозуміти: де реальність, а де вигадка, адже головний герой літає високо в хмарах частіше, ніж стоїть на землі. Мрія про царювання та багатство кличе його в дорогу. Країни, зустрічі, злети й падіння… Проминуть довгі роки, перш ніж герой повернеться додому. Проте головне не в тому, чи вигадані істоти, яких зустрічає він на своєму життєвому шляху, і чи реальні події, що відбуваються. Головне – дилема: за яким девізом потрібно жити – «Упиватися собою!» чи «Собою бути!»

Це філософська притча про людину, яка все життя прожила марно, був «ні грішником, і не праведником», і тільки під кінець свого шляху він розуміє цю правду.

Книга містить дві серії оповідань Леопольда фон Захер-Мазоха (1836–1895) з єврейського життєсвіту. Герої першого циклу творів розкидані провінційними містечками Угорщини, Голландії, Румунії, Австрії тощо. Вони щиро прив’язані до країни, в якій народилися, проте зберігають свій традиційний життєвий устрій, їх поєднує глибока релігійність, безмежне терпіння та надзвичайна працьовитість. В оповіданнях, що сповнені пікантних контрастів, жвавих діалогів, теплого гумору, розкриваються найкращі якості синів Ізраїлю: життєлюбність, розум, винахідливість, іронічність, милосердя. До другого циклу увійшли три оповідання про єврейський світ Галичини. Письменник із дивовижною обізнаністю та проникливістю висвітлює тему культурного феномену співіснування ортодоксальних євреїв, селян та польської шляхти. Видання проілюстроване промовистими малюнками та гравюрами відомих художників ХІХ ст. Оповідання, що увійшли до книги, вперше перекладено українською мовою.

Важливе місце у творчості класика австрійської літератури Стефана Цвейга (1881–1942) займають біографічні романи, есе. Майже десять років письменник працював над циклом «Будівники світу». Перший твір цього циклу – «Три майстри. Бальзак, Дікенс, Достоєвський» (1920) про найбільших письменників XIX століття Франції (Бальзак), Англії (Дікенс) і Росії (Достоєвський). Не завжди точні у фактах, інколи довільно трактуючи життя і діяльність історичної особи, белетризовані біографії Цвейга підкуповують критичним мисленням, умінням відтворити історичний колорит, проникненням в психологію творчої особистості.

Франц Кафка (1883–1924) – видатний австрійський письменник, автор творів, які вразили літературний світ XX століття. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Замок», «Процес», «Америка», а також «Листи до Мілени. Лист батькові», «Стук у браму», «Подорожні щоденники. Вісім зошитів» та ін.

«Листи до Феліції» – приголомшливе зібрання листів Кафки до Феліції Бауер – берлінської знайомої, а потім нареченої письменника, з якою він двічі був заручений, проте подружжям вони так і не стали. Листування з Феліцією тривало понад п’ять років – з 1912-го по 1917-й і відображало всю складність стосунків між адресатами. На жаль, листування одностороннє, оскільки листи самої Феліції Кафка спалив після остаточного їхнього розриву. У листах він постає людиною складною і замкнутою, яка уявити для себе не може звичайного сімейного життя і дружнього спілкування з родичами та друзями.

До видання увійшли листи Франца Кафки, написані протягом 1913 року, які допоможуть читачеві краще зрозуміти непростий характер письменника та його творчість.

Зиґмунд Фройд (1856–1939) – видатний австрійський психолог, психіатр і невролог, засновник психоаналізу – методу, який базувався на визнанні існування таких психічних процесів, як свідоме, несвідоме і надсвідоме, тобто на існуванні не тільки процесів, котрі контролюються людиною і є свідомими, а й таких, що здійснюються несвідомо і нею не контролюються. Несвідоме виявляється в інтуїції, передчутті, творчому натхненні, раптових здогадках, сновидіннях, гіпнотичних станах і т. ін., в діях, які здійснюються автоматично, рефлекторно. Це відкриття призвело до революції в психіатрії і лікуванні неврозів.

«Тлумачення снів» (1900) – один з головних творів Фройда, що дозволив автору розтлумачити широкому загалу сутність поняття «підсвідоме», показавши на прикладах, як проявляється підсвідоме в повсякденному житті людей. Зигмунд Фройд стверджував: «Тлумачення снів є королівською дорогою до пізнання підсвідомого, це саме основа психоаналізу…»

Василя Масютина (1884-1955) вважають своїм українці й росіяни. І як художник він справді прислужився і тим, і тим. Але обидві свої фантазійні повісті написав українською. «Два з одного» була написана ще до Першої світової війни, випередивши повість М. Булгакова на схожу тему «Собаче серце», але видана у Львові в 1936-му, «Царівна Нефрета» була написана в 1919-му, а видана у Львові 1938 року. Повісті збурили тодішню пресу, клерикальні часописи побачили там розпусту і гостро заатакували автора й видавництво, називаючи їх «бруковими», тобто бульварними. В «Два з одного» професор вирощує з двох половин одного тіла дві різні особи, які не схожі одна на одну. А в «Царівні Нефреті» учений єгиптолог закохується в мумію єгипетської принцеси й намагається її оживити. «Царівна Нефрета» була неодноразово видана в Росії, де «руського художника и писателя» переклали… з української.

Американського письменника, поета і журналіста Говарда Філіпса Лавкрафта (1890–1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20–30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість – невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів.

«Крізь браму срібного ключа» – фантастичне оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1933 р. у співавторстві з Гофманом Прайсом.

Події відбуваються в американському місті Новий Орлеан 1932 р. Друзі та родичі зниклого безвісти 1928 р. Рендольфа Картера збираються в його будинку, щоб поділити спадщину. Одним з присутніх виявляється сам Картер, але його зовнішність змінилася до невпізнання. Він розповідає своїм близьким про свої космічні мандри. Здобувши срібного ключа, Картер встав на Шлях, який веде до Остаточної порожнечі «за межами всіх земель, планет і всесвітів». Унаслідок трансформацій він утратив людську подобу і, щоб знову її віднайти, летить на кораблі через безодні Галактики на Землю.

Джозеф Конрад (справжнє ім'я – Юзеф Теодор Конрад Коженьовський; 1857, Бердичів – 1924, Англія) – відомий письменник, поляк за походженням, автор захопливих романів про морські пригоди, класик англійської літератури. Він пройшов шлях від юнги до капітана торговельного флоту, добре знав життя й побут моряків і створив правдиві книжки, які ставлять поряд з «Трудівниками моря» Віктора Гюго та «Островом скарбів» Стівенсона.

«Олмейрова примха» (1895) – перший роман Конрада, схвально прийнятий літературними критиками. У ньому автор з глибоким психологізмом змалював особисту трагедію людини, яка зневірилася у житті, у своїх найближчих людях, втратила будь-які ілюзії і врешті-решт загинула.

Джозеф Конрад (справжнє ім’я – Юзеф Теодор Конрад Коженьовський) – класик англійської літератури польського походження. В юності був моряком і життя його було сповнене пригод. Пізніше присвятив себе літературній праці.

Провідний мотив Конрадової прози – самовизначення особистості у духовному, моральному сенсі. «Кожний крок – учинок, за який неминуче доводиться відповідати, й марні сльози, скрегіт зубовний і жалкування слабкого, який мучиться, охоплений страхом, коли опиниться перед наслідками своїх власних дій».

Повість «Кінець неволі» (1902) належить до так званого «епосу капітанів». Старий капітан Уоллей раптом усвідомлює, що його кращі часи минули, світ навколо змінився, але незмінними є його батьківський обов’язок і професійна честь.

Мало хто з письменників має таку широку читацьку аудиторію, як О. Генрі (1862–1910). Його новели читають у всьому світі, читають усі: робітники, вчені, «білі комірці», селяни, літні люди і молодь, і особливо – підлітки. Кожний читач знайде тут за своїм уподобанням захоплюючий сюжет, дотепний жарт, маленьку драму і веселу історію, але також знайде і щось більше – щось таке, що й досі є секретом надзвичайної популярності творів О. Генрі.

Новели з двох збірок – «Просто бізнес» і «Круговерть» – увійшли в цю книгу. Палітра гумору багата фарбами та відтінками. У знаменитій новелі «Викуп за Вождя Червоношкірих» життєва ситуація обертається догори дриґом: двоє шахраїв викрадають у багатія єдиного синочка, щоб отримати викуп, але на них чекає несподіванка…

Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896–1940) – американський письменник, яскравий представник так званого «втраченого покоління».

Фіцджеральд був культовою фігурою свого часу, зразком «американського щастя». Високий рівень свого життя він забезпечував творчістю – задля гонорарів він писав новели на замовлення фешенебельних журналів. Серед близько 150 майстерно написаних оповідань особливо привертають увагу «Загадкова історія Бенджаміна Баттона», «Коштовний камінь завбільшки з готель ‘’Ріц’’», «Багатий хлопець», «Крижана фортеця» та інші, що увійшли в цю збірку. Кожна історія має особливий шарм, настрій, психологізм, несподіваний сюжет.

«Загадкова історія Бенджаміна Баттона» з перших рядків приголомшує читача: 1860 року в Балтиморі народилася дитина, яка має вигляд 70-річного чоловіка і може говорити. Коли «хлопчику» виповнюється 12 років, стає зрозумілим, що він росте «навпаки»…

«Серця трьох» – взірець пригодницького роману й перлина творчого доробку американського класика Джека Лондона (1876—1916), життя якого саме нагадувало велику пригоду. В передмові автор пояснює, що відсутність цікавих і гострих сюжетів для кінематографа й спонукала написати цей твір. Тож роман «зроблено» в найкращих традиціях голлівудського кіно (він і був написаний на основі кіносценарію): спекотна Південна Америка, любовний трикутник, пристрасть, пригоди, помста, зради, гонитва за багатствами й суперництво – чесне й не дуже.

Френсіс Морган – єдиний спадкоємець великих грошей і далекий нащадок пірата Генрі Моргана – живе у Нью-Йорку, грає на біржі, нудьгує після смерті батька. І хочеться йому чогось такого! Випадково до нього приходить гість – сеньйор Альварес Торес, який знає, де сховано скарби його далекого предка-пірата. Пригоди починаються! Френсіс вирушає у Південну Америку, де зустрічає прекрасну Леонсію Солано, свого далекого родича-погодка, який викапаний він, – Генрі Моргана. І далі пішли-поїхали: ревнощі, в’язниця, суд, пошуки скарбів тощо.

У творі також зображено й трагічні конфлікти: безжалісне винищування індійської культури незваними «цивілізаторами», розкрадання природних багатств, нелюдськість вдач у тім світі, де бушує битва за мільйон.

Великий романтик Джек Лондон (1876–1916), незважаючи на те, що на його долю випало багато розчарувань, попри все вірить у Людину й вічне кохання між чоловіком і жінкою. Девіз його героїв – ніколи не здаватися. Роман «Місячна долина» – оптимістична історія подолання труд- нощів, яку автор показав на прикладі однієї сім’ї. Події розгортаються в Америці на початку ХХ століття: Велика депресія ще не почалася, але вже відчувається напруга, відбуваються сутички між страйкарями й штрейкбрехерами. Проте Лондон наголошує, що змінити можна все, якщо бути розумним і не боятися ризикувати. Головні герої роману – Білл Робертс і Саксон Браун – познайомилися на танцях в Окленді. Білл відразу зрозумів, що це саме та дівчина, з якою він готовий пройти через все своє життя. У важку хвилину, коли Білл опиняється на самому дні життя, саме Саксон заражає чоловіка нездійсненною, як здавалося їхньому оточенню, мрією: знайти на землях Каліфорнії чудове місце, де вони почнуть нове життя, працюючи на землі. Друзі, сміючись, кажуть, що таке місце є хіба що на Місяці. А Білл і Саксон пішки мандрують до Каліфорнії в пошуках власного раю, бо дорогу подолає той, хто йде… Раніше видавництво «Фоліо» випустило друком збірку «Білий Зуб», романи «Серця трьох», «Мартін Іден» і «Дочка снігів».

Джек Лондон (1876—1916) – це письменник, з ім’ям якого відразу виникають думки про вовків, золоту лихоманку, море й кораблі. Раніше видавництво «Фоліо» випустило друком збірку «Білий Зуб», романи «Серця трьох», «Мартін Іден», «Дочка снігів» і «Місячна долина».

Не став винятком і роман «Морський вовк» – від снігових рівнин Аляски й пригод на Юконі Джек Лондон переміщує своїх героїв у бурхливий океан. Це оповідь про те, як одна «подорож» може докорінно змінити долю, про сильних духом і тілом, про морські пригоди, відвагу й романтику. Хоча з романтикою не все так однозначно.

Головний герой – літературний критик Гамфрі Ван-Вейден після корабельної аварії потрапляє на шхуну із похмурою назвою «Привид». Радіти порятунку довелося недовго: капітан судна Вовк Ларсен виявився справжнім деспотом. Усі, хто потрапляє на його шхуну, довічно стають його рабами. Ларсен полонить усіх нібито для роботи на себе та подальшої наживи внаслідок полювання на морських котиків, але насправді йому подобається тримати всіх у страху, знущатися й демонструвати свою силу. Багато хто намагався зупинити капітана, але марно. Відчай і страх невидимим туманом оповили злощасну шхуну. Здається, і Гамфрі уготована незавидна доля…

Основний лейтмотив роману – це своєрідна філософія Вовка Ларсена, яку він сповідує. Тож чи спіткає він нову філософію життя, чи так і залишиться невблаганним і безжальним звіром, для якого своє життя – велика цінність, а чужі не варті й копійчини.

«Не буває моральних чи аморальних книг. Бувають книги добре або погано написані», – вважав Оскар Вайлд (1854–1900) – видатний ірландський англомовний поет, драматург, прозаїк, есеїст.

Як представник естетизму, Вайлд пробував свої сили в різній літературній діяльності. В серії діалогів і есе Оскар Вайлд розвивав свої ідеї про вищість мистецтва. «Мистецтво – дзеркало, яке віддзеркалює того, хто в нього дивиться».

У збірку включені блискучі публіцистичні твори Вайлда «Душа людини за соціалізму», «Читати чи не читати», «Аристотель за пообіднім чаєм» та інші. Особливу увагу привертає «De Profundis» – роздуми письменника під час його тюремного ув’язнення, викладені у формі листа.

У праці «Тотем і табу» (1913) Фройд викладає теорію походження релігії та культури, спираючись на основні постулати своєї теорії. Він стверджує, що розвиток моралі, релігії та культури обумовлений конфліктом між сексуальним потягом інцестуозної спрямованості (едипів комплекс, притаманний як інфантильним особистостям, наприклад дітям або невротикам, так і представникам інфантильного первісного суспільства – первісним людям) і суворою забороною подібних жадань (табу), а також почуттям провини, що провокує заміщення нездійсненних бажань сурогатами, що врешті-решт веде до виникнення творчості як такої.

Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896–1940) – видатний американський письменник, який увійшов в історію світової літератури своїми творами про життя Америки 1920-х рр.

Видавництво «Фоліо» випустило друком у серії «Зарубіжні авторські зібрання» романи Фіцджеральда «Кохання останнього магната», «По той бік раю», «Ніч лагідна», а також збірку оповідань «Загадкова історія Бенджаміна Баттона».

Новели – «Остання красуня Півдня», «Буремний рейс», «Кришталева чаша», «Плавці» й ін., що ввійшли в збірку «Остання красуня Півдня», – зворушують і хвилюють. «Остання красуня Півдня» – це новела, у якій автор написав про себе, про свій час, трагічну любов і місце людини в його житті. «Кришталева чаша» – величезна кришталева чаша – символ невезіння й бездушної розкоші. Подарована до весілля героїні, вона тягне за собою низку трагічних і безглуздих подій. «Буремний рейс» – розповідь про те, що буремним може бути не лише рейс, а й людська фантазія, галюцинації, ревнощі… Хороші стосунки й довіра можуть зникнути через дрібниці. «Плавці» – всі ми, що плаваємо в океані життя. Хтось дрейфує, хтось мчить назустріч хвилям, хтось дозволяє хвилям нести його на гребенях… Різні новели – різні долі, різні настрої й підсумки.

Усі твори Джека Лондона – про пригоди, жорстоке життя мореплавців, золотошукачів, першопрохідників, бо сам автор прожив цікаве й сповнене пригод життя, а свої переживання та розповіді людей, з якими зводила його доля, він описував на сторінках своїх книг.

Роман «Дочка снігів» – перша проба пера автора у великому жанрі. Події відбуваються на Алясці за часів «золотої лихоманки». Лондон яскраво описує природу, дозволяючи повністю зануритися у твір, ознайомлює з традиціями та культурою корінних американців. Раніше видавництво «Фоліо» випустило друком збірку «Білий Зуб», романи «Серця трьох» і «Мартін Іден».

Дочка снігів – Фрона Уелз – не співачка і не з тих жінок, що потрапляють на Північ за своїм бажанням. Вона тут тільки через батька, місцевого торговця, найвпливовішої людини Аляски. Він хотів відправити Фрону навчатися мудрості. Вона навчилася і з накопиченим багажем знань повернулася на свою малу батьківщину, де на неї чекає випробування любов’ю і любовним суперництвом, у якому перевіряються на міцність і вона сама, і її шанувальники.

Однак жага багатства призводить до трагічних наслідків: сила характеру й надмірна чесність головної героїні роблять її нещасною… Проте, незважаючи на сумні нотки, захоплення від пригод затягує й поглинає.

Американського письменника, поета і журналіста Говарда Філіпса Лавкрафта (1890–1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість – невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів.

«Сни в оселі відьми» – оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1932 року. Волтер Джилмен – талановитий фізик, який до того ж чудово знався на фольклорі. Навчаючись в Архемському університеті, він намагався поєднати точні науки з міфами, щоб визначити зв’язок відомих і невідомих просторів. Йдучи своїм науковим шляхом, він вивчив безліч заборонених книжок, серед яких і жахливий «Некрономікон». Але й цього йому видалося замало – Джилмен вирішив оселитися у старовинному будинку, де, за легендами, досі витає дух відьми Кезії Мейсон, яка вміла переміщатися за межі відомого світового простору, що вона й зробила в ніч перед своєю стратою…

«По той бік принципу задоволення» – збірка наукових праць, які були опубліковані у 20–30 рр. ХХ століття й присвячені розгляду понять «свідоме» та «несвідоме». Його висновок стосовно наявності у несвідомому потягу до смерті, що базувався на аналізі поведінки ветеранів та інвалідів Першої світової війни, й сьогодні є актуальним для терапії травматичних неврозів та є шляхом розуміння природи неврозу нав’язливих станів, меланхолії та депресії.

У своїй праці «Я і Воно» З. Фройд розкриває суть класичної для психоаналізу моделі психіки, складові якої Воно – несвідоме, Я – свідоме, або Его та Над-Свідоме – Супер-Его, або Цензор та їх взаємодія.

У статті «Майбутнє однієї ілюзії» – одній із пізніх праць науковця – з погляду психоаналізу розглянуто вплив моральних чинників на взаємини всередині суспільства та причини виникнення релігійних вірувань.