Скачать книги серии «Зарубіжні авторські зібрання»

Ця збірка містить 11 оповідань про неперевершеного сищика Шерлока Голмса. Як і раніше, володар гострого розуму і незвичайної спостережливості блискуче вирішує складні головоломки, розкриваючи вбивство за краєчком записки («Пригода з рейґетськими сквайрами»), розплутуючи справу, в якій на карту поставлено дипломатичні інтереси країни («Морська угода»), розслідуючи загадки, пов'язані з розплатою за гріхи минулого («Пригода з горбанем», «Постійний пацієнт»). Але сутичка Голмса з професором Моріарті на Рейхенбахському водоспаді («Остаточне вирішення проблеми») стає для нього фатальною.

У 1893 році в оповіданні «Остаточне вирішення проблеми» Конан Дойл розповідає про загибель уславленого детектива в сутичці з «Наполеоном злочинного світу» – підступним професором Моріарті. Письменник вважав несерйозними свої твори про Шерлока Голмса, тому й зважився на рішучий крок – «вбити» головного героя своїх оповідань. Упродовж восьми наступних років він одержував гнівні листи читачів, і нарешті вийшла друком збірка «Повернення Шерлока Голмса». Читачі цієї книжки дізнаються про дивовижний порятунок славетного детектива від неминучої смерті та нові пригоди знаменитого сищика.

Генрік Ібсен (1828–1906) – норвезький письменник, творчість якого набула світового значення. Свої п’єси автор створював у Німеччині й Італії. Персонажі Ібсена, загнані в жорсткі рамки сюжету, завжди були живими.

П’єса «Ворог народу» була написана 1882 року, але її сюжет і герої актуальні й у наш час.

Лікар місцевого курорту – ідеаліст, який занурений у свою справу й абсолютно не звертає уваги на те, які інтриги плете його оточення. Проте одного разу він виявляє, що на їх курорт надходить заражена вода. Лікар Стокман вирішує через місцеву газету надати розголосу цій обставині й примусити владу курорту змінити ситуацію. Ось тут-то все і почалося…

До збірки також увійшла п’єса «Підпори громадянства».

Раніше у видавництві «Фоліо» вийшли друком збірки Г. Ібсена «Пер Ґінт», «Ляльковий будиночок» і «Росмерсгольм».

Парадоксальна ситуація, коли гуманність слід доводити загибеллю…

Хвилювання, що охопило суспільство, відчувають учні школи та її ректор – лідер консерваторів Крол, колишній пастор Росмер й інші.

Росмер відмовляється від суспільних привілеїв і особистого спокою задля служіння народу. Його ідеї духовної шляхетності, визволення і щастя такі сильні, що перемогли буремний дух й аморалізм Ребеки Вест. Вона готова разом із ним нести народу звільнення від старих забобонів, що сковують душі людей і стають на заваді їхньому щастю… Росмер – останній герой Ібсена, який мріяв про моральну перебудову суспільства.

До збірки також увійшла п’єса «Будівничий Сольнес».

Роки минають, і Шерлок Голмс, звичайно, не молодіє. Він поступово відходить від справ, і Ватсон тепер більше згадує про колишні розслідування, ніж розповідає про нові. У 1927 році останні оповідання про великого сищика виходять окремою збіркою під назвою «Справи Шерлока Голмса». И сьогодні читачі в усьому світі впізнають у літературному героєві Конан Дойла людину «великого серця, великого зросту, великої душі», якою був сам письменник. Кожен п’ятий британець вважає Шерлока Голмса реальною особою, а на адресу «Бейкер-стрит, 221-6», як і раніше, щороку надходять тисячі листів.

У цій книжці Шерлок Голмс знову розслідує лондонські злочини. Оповідання «Скандал у Богемії», «П’ять апельсинових зерняток», «Блакитний карбункул», «Пригода зі строкатою стрічкою» – пізніше, уже в 1920-х роках, незадовго до своєї смерті, сам Дойл назве одними з кращих своїх творів. А у таких персонажах, як відчайдушна гувернантка міс Гантер («Пригода з мідяними буками»), гідравлік Віктор Геттерлі («Випадок із пальцем інженера») чи лудильник Джон Горнер («Блакитний карбункул»), прості лондонці – та й загалом англійці – легко впізнавали самих себе.

До цієї збірки, виданої в розпал Першої світової війни, 1917 року, увійшли 8 оповідань, написаних переважно в 1910-ті роки. Автор розповідає про кращого німецького шпигуна в Англії, фон Борка, який готується до від'їзду на батьківщину із секретними документами і якому невтямки, що Шерлок Голмс уже вийшов на його слід («Його прощальний уклін»). «Пригода з картонним пуделком», «Випадок із багряним колом», «Зникнення леді Френсіс Карфекс» – в усіх цих справах, за словами того ж таки доктора Ватсона, славетний сищик справді «перевершує самого себе».

Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896–1940) – американський письменник, культова фігура свого часу. В своїх творах він переважно з іронією змальовував портрети сучасників. Герої новел Фіцджеральда часто перебувають у конфлікті несумісних прагнень задля досягнення «американської мрії». Вони емоційно неврівноважені, схильні до марнування життя, але прагнуть до багатства і неперебірливі у засобах його здобування.

У книзі зібрані новели, створені у 1920-х роках. Закінчувалась «епоха джазу», наближалась «велика депресія».

У книжці «Бій з демоном: Гельдерлін, Кляйст, Ніцше» С. Цвейг розповідає про трьох ключових творців, провісників XX століття, які, мабуть, вплинули на сучасне розуміння мистецтва, творчості, релігії чи не більше за всіх інших.

«Ці три героїчних образи – Гельдерлін, Кляйст і Ніцше – навіть у зовнішній долі виявляють разючу подібність: так, ніби для них був складений один гороскоп. Всі троє гнані якоюсь надпотужною… надприродною силою із затишного «я» в згубний циклон пристрасті і передчасно закінчують свій шлях в жахливому потьмаренні розуму, в смертоносному сп'янінні почуттів – божевіллям або самогубством. Не пов'язані зі своєю епохою, не зрозумілі своїм поколінням, блиснувши, немов метеорит, вони мчать у ніч свого призначення… Вони самі під владою, вони… одержимі вищою силою, силою демонічною…» – так автор говорить про своїх героїв.

Українською друкується вперше.

Стефан Цвейг (1881—1942) – класик австрійської літератури, автор новел, романів, белетристичних біографій та есеїв. До трилогії «Лікування і психіка» увійшли художні біографії австрійських вчених і лікарів Франца Месмера (1734—1815), Зигмунда Фройда (1856—1939) та американської цілительки Мері Бейкер-Едді (1821—1910), які, за висловом самого Цвейга, йдучи самостійними й навіть протилежними шляхами, втілили в життя на сотнях тисяч людей ідею лікування духом. Проте ставлення до цих трьох яскравих особистостей у письменника дуже різне: Месмера він захищає і виправдовує, проголошуючи його першопрохідцем і засновником методу лікування шляхом навіювання; Бейкер-Едді – звинувачує у плагіаті, обмані і зведенні культу, відзначаючи, однак, при цьому її талант у просуванні простої і дієвої ідеї лікування вірою; Фройда ж автор обожнює, відкрито захоплюючись його теоріями і досягненнями у сфері психоаналізу.

Третім за хронологією написання твором у циклі «Будівники світу» класика австрійської літератури Стефана Цвейга (1881—1942) є «Три співці свого життя. Казанова, Стендаль, Толстой» (1928).

Зіставлення цих імен звучить несподівано. Насправді ж ці три імені символізують три сходинки в межах однієї й тієї ж творчої функції: самозображення. Найважливішим завданням свого мистецтва вони мимоволі вважають не відображення макрокосму, тобто повноти існування, а показ мікрокосму власного «я»: для них немає реальності значнішої, ніж реальність їхнього власного існування. Це спроба показати на прикладі трьох видатних особистостей тип поглиненого собою суб’єктивного художника.

Листування Франца Кафки з його нареченою Феліцією Бауер тривало понад п’ять років – з 1912-го по 1917-й. Двічі Кафка робив їй пропозицію шлюбу і двічі вона погодилася. Родичі з обох сторін вважали весілля неминучим, а Кафка в цей час описував у щоденнику свої муки: він прагнув самотності й сумнівався в тому, що взагалі коли-небудь буде в змозі вступити в шлюб. У своїх листах до Феліції він писав в основному про себе, про свої муки, страхи та бажання. Мабуть, реальна Феліція Кафку не цікавила, його захопив придуманий образ, тінь жінки.

Їхнє весілля так і не відбулося. Феліція вийшла заміж за іншого, але зберегла в себе майже всі листи Кафки. Її листи до нього, на жаль, було втрачено.

Видатний британський письменник Герберт Веллс (1866–1946) – автор близько 40 романів, один з першопрохідців у жанрі наукової фантастики. Ще на початку XX ст. він передбачив великі відкриття, які змінять долю людства, намалював картини майбутнього. Його твори відрізняються оригінальністю, непередбачуваним сюжетом і яскравими, цікавими героями. А деякі винаходи, описані ним іще сто років тому, існують і сьогодні.

«Невидима людина» – це трагічна історія вченого Гриффіна, який зробив дивовижне відкриття і вважає себе «надлюдиною». Кинувши виклик людству, він свій талант ученого звернув у зло. Але програв. Роман, написаний у 1897 році, вирізняється напруженим, майже детективним сюжетом і вражає поєднанням психологічної та побутової достовірності з фантастичністю подій.

До видання також увійшла «Повість про дні майбутні» Герберта Веллса, що була написана в 1899-му і не перевидавалася українською з 1930 року.

Праця «Психологія сексуальності» видатного австрійського лікаря, психоаналітика і засновника методу психоаналіза Зиґмунда Фройда (1856–1930), що з’явилась у 1905 році, справила на сучасників враження вибуху гранати і стала визначним явищем не тільки в європейській науці того часу, а й у суспільному житті. Вона привернула увагу багатьох людей до цієї фактично закритої теми, тим самим значною мірою сприяла змінам їхнього уявлення про сексуальність. Вчений вперше торкнувся питання дитячої сексуальності, розглянув природу статевого потягу і різних сексуальних відхилень – перверсій.

Володимир (Зеєв) Євгенович Жаботинський (1880-1940) – єврейський письменник і публіцист, лідер сіоністського руху, один із засновників Держави Ізраїль.

Його фейлетони, критичні статті були дуже популярними, п’єси ставили в театрах. Жаботинський вільно володів сімома мовами, публікував роботи з проблем єврейства і сіоністського руху, статті та фейлетони різними мовами, перекладав на іврит твори класиків європейської й американської літератури.

Роман «П’ятеро» був уперше виданий у Парижі. Автор зображує історію єврейської родини в Одесі 1905 року, впроваджуючи думку про безвихідне становище асимільованих євреїв у Російській імперії. Герої книги – молоді, повні життя і надій, але долі їхні сумні, а часом і трагічні.

Роман «Буйний День» й оповідання «Гра» є ілюстраціями філософського погляду на життя як гру. Елам Гарніш на прізвисько Буйний День – піонер-золотошукач, Король Аляски, мільйонер, ділок – ставиться до життя як до гри в покер. Джо Флемінг – звичайний хлопець-робітник – своє захоплення боксом також називає грою. Обидва вони сильні, мужні, чесні й відкриті люди, справжні любимчики долі. Їхня неймовірна сила та витривалість не раз допомагала долати суворі виклики життя. Та попри це вони залишаються добрими та щиросердними, готовими будь-якої миті прийти на допомогу тим, хто її потребує, і бути справжньою опорою тих, кого вони кохають.

Проте життя-гра має свої правила, яких кожен гравець має дотримуватися. За уявний успіх треба платити дорогою ціною – здоров’ям, коханням і навіть життям…

Повість «Зелений Змій, або Алкогольні спогади» Джек Лондон (1876–1916) написав, коли був уже відомим автором. У ній письменник відверто згадує своє раннє знайомство з алкоголем та глибоко аналізує причини його вживання, описує вплив хмільних напоїв на організм і душу. Автор неодноразово наголошує, що він не був алкоголіком від природи, однак через хмільні напої міг легко втратити два десятки розкішних років, які йому вдалося ще прожити. Він прагне застерегти від Зеленого Змія гідних і найкращих людей, яких той підманює на «дорогу смерті». Письменник шкодує, що Зеленого Змія вельми шанували у сучасному йому суспільстві, яке він прямо називає «варварською цивілізацією», та сподівається, що Зелений Змій стане пережитком того «темного» часу.

У романі Джека Лондона (1876–1916) «Маленька господиня Великого будинку», написаному в останні роки життя письменника, є місце для природи і тварин, нестримної жаги до подорожей, але в його основі лежить любовний трикутник. Події розгортаються у маєтку родини Форестів – Великому будинку, в якому завжди безліч гостей. Успішний фермер Дік Форест дозволяє чоловікам захоплюватися своєю талановитою дружиною Полою. Проте між подружжям повна довіра і відданість одне одному. Давно сформований уклад життя родини раптово змінює давній друг Діка письменник-початківець Івен Грейм, який гостює в будинку подружжя. Одного дня перед виїздом на полювання несподівано і трагічно Пола розв’язує любовний трикутник.

Роман «Міжзоряний мандрівник» – останній великий твір письменника, що був надрукований за його життя (1915). У Сан-Квентінській державній в’язниці відбуває довічне ув’язнення колишній викладач аграрного коледжу, професор Дарел Стендінг. Він потрапив за ґрати через вбивство колеги з ревнощів.

В’язничні наглядачі, караючи його за непокірність, щоразу зашнуровують Дарела в брезентову «пекельну сорочку» – різновид в’язничних тортур, що може викликати серцевий напад. Навчившись упадати в транс, під час тортур Стендінг мандрує світами своїх колишніх життів: від доісторичних часів до початку ХХ століття. Чекаючи на страту, Дарел Стендінг стає живим уособленням принципу – найсильнішим у людині є її дух, який залишається навіть тоді, коли матеріальне тіло вмирає.

«Сліпота» – це історія про те, як в одному безіменному мегаполісі люди раптом всі осліпли, крім однієї жінки, і до чого це призвело. Це алегорія про людське життя – безжально-іронічна, приголомшливо-страшна і до сліз прониклива. І все ж вона вселяє впевненість, що людина спроможна все подолати, і після прочитання цієї книги, за визнанням численних читачів, хочеться дивитися на світ широко відкритими очима і просто – жити. Тому що нічого важливішого за це й бути не може.

У збірку ввійшли відомі твори циклів «Син Вовка», «Діти Морозу», а також оповідання «Бог його батьків». Джек Лондон знайомить читачів з індіанською культурою, її традиційними поняттями честі та обов’язку, описує жіночий характер, складний і часом суперечливий. В оповіданні «Син Вовка» індіанці намагаються протистояти «синам вовка», які крім землі відбирають у них найдорожче – жінок. У жорстокій сутичці завоювання дівчини стає схожим на первісну боротьбу за самку. Цей твір як крик душі індіанського народу і торжество білої людини. Тему місіонерства порушено в оповіданні «Бог його батьків». Скільки було вбито людей, скільки крові було пролито через те, що один бог нібито краще за інших. До циклу «Діти Морозу» увійшли оповідання «Закон життя», «Брехун Нам-Бок», «Білошкіра Лі Ван» та інші. Тут зображено людину наодинці з собою. Вона має можливість випробувати себе в нелегкій боротьбі з обставинами, що загрожують самому її існуванню. Північ стає найсуворішим у житті випробуванням можливостей, закладених у людині.

Збірки оповідань «Смок Беллю» та «Смок і Шорті» розповідають про пригоди двох друзів – шукачів золота. Випробування, що випадають на долю Кіта Беллю – мазунчика-письменника, який мандрує на Клондайк за новими враженнями, повністю змінюють його. Своє життя в жорстких умовах Півночі він вважає справжнім на противагу розніженому та метушливому життю у Сан-Франциско. Саме тут він знаходить щирих друзів. Джек Шорті не лише бере участь в авантюрах Смока, безумовно підтримуючи й допомагаючи йому, але й готовий ризикувати власним життям заради нього. Численні пригоди, які часто межують між життям і смертю, призводять Смока Беллю до висновку, що найдорожчим скарбом для людини є кохання.

За своє недовге життя (він прожив усього 41 рік) відомий польський письменник Тадеуш Доленга-Мостович (1898–1939) створив 16 романів, вісім з яких були екранізовані. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Кар’єра Никодима Дизми» і «Щоденник пані Ганки». Головний герой роману «Знахар» (1937) – Рафал Вільчур, хірург від Бога – пережив особисту трагедію: від нього пішла молода красуня-дружина, яку він дуже кохав. Водномить все його життя пішло шкереберть: того ж дня професор Вільчур, усіма шанована людина, опинився на вулиці без грошей і документів, до того ж втративши пам’ять. І розпочалися довгі роки поневірянь… Знайшовши прихисток у сім’ї Прокопа Мельника, Вільчур вилікував його хворого, прикутого до ліжка сина і став членом їхньої родини. Інтуїція і хист лікаря нікуди не зникли. Хоча Вільчур не пам’ятає власного імені, проте знає, як допомогти хворим людям. І чутки про дивовижного знахаря ширяться по всіх усюдах…

Ця книга – про війну очима жінок, молодих дівчат, які були медсестрами, пралями, санінструкторами, саперами, снайперами, кулеметницями, кухарками і воювали нарівні з чоловіками. Вони відверто розповідають не тільки про те, як билися з ворогом, але й про те, про що не прийнято було говорити: як важко було їм серед чоловіків, як не вистачало жіночої форми і білизни, як не було окремо жіночих землянок і вбиралень, як після війни вони ховали свої медалі і соромилися військового минулого, бо зіткнулися з агресією з боку тилових жінок, які вважали, що вони пішли в чоловічий колектив на передову займатися розпустою і шукати собі чоловіків… І ще як жили в злиднях, але не зверталися за допомогою з інвалідності, тому що «контужену ніхто заміж не візьме», а їм всім хотілося заміж, а ще – великого кохання. Адже всі вони були передусім жінками, бо ж лише жінки, навіть вмираючи від ворожих куль, думають про те, щоб бути красивими, лише жінки на війні можуть виглядати, як чоловіки, і стріляти, як чоловіки, але всередині залишатися справжніми жінками…