Скачать книги категории «Зарубежная литература»

«…Як тебе не любити, Києве мій! Ну, не любити можна по-всякому. Можна тихо і злісно, крадькома, як москаль який-небудь. А можна відверто, із розпачем, як ось я, наприклад, зараз. Тут і тепер. На задній лаві довжелезного тролейбуса-гармошки, де біля протилежного вікна куняє, задерши голову, конкретно п’яний або дуже перевтомлений чоловік, іще кілька спин пасажирів видніються попереду, у перспективі…»

«Було ще зовсім не пізно, десь трохи по четвертій, коли важке червоне сонце плавно сховалося за найближчою дев’ятиповерхівкою й із вікна шостої палати стало видно, як по рожево-сірому снігу туди й сюди снують люди в темному, переважно чорному й коричневому, вбранні. грудень щойно доходив своєї середини, день мав іще коротшати десь із тиждень-півтора, аби потім потроху, по маленькій світляній крапельці, розпочати зворотне зростання…»

«Іде-бреде Очамимря. Іде коли берегами, а коли й руслом Ріки, мілководдям, очеретами прибережними. Іде-бреде, довгим хвостом по воді хляпає. голодним позирком ліворуч-праворуч зирить: де зайця якого зауважить, інде ондатра з води вилізла погрітися – Поженеться, ухопить, гам – і нема! Жабою великою необережною також не гребує. Помітила понад берегом лисицю, кинулась було, та не здолала: замала іще з хижою звіриною битися. Ну, нічого, вона іще росте, вона ще виросте…»

Весна тридцать третьего года минувшего столетия. Столичный Харьков ошеломлен известием о самоубийстве Петра Хорунжего, яркого прозаика, неукротимого полемиста, литературного лидера своего поколения. Самоубийца не оставил ни завещания, ни записки, но в руках его приемной дочери оказывается тайный архив писателя, в котором он с провидческой точностью сумел предсказать судьбы близких ему людей и заглянуть далеко в будущее. Эти разрозненные, странные и подчас болезненные записи, своего рода мистическая хронология эпохи, глубоко меняют судьбы тех, кому довелось в них заглянуть…

Роман Светланы и Андрея Климовых – не историческая проза и не мемуарная беллетристика, и большинство его героев, как и полагается, вымышлены. Однако кое с кем из персонажей авторы имели возможность беседовать и обмениваться впечатлениями. Так оказалось, что эта книга – о любви, кроме которой время ничего не оставило героям, и о том, что не стоит доверяться иллюзии, будто мир вокруг нас стремительно меняется.

Роман «Дерева на дахах» – це не тільки оповідь про життєві пошуки «неспокійної» людини, «героя свого часу» – Якова Довганя, бунтівника із довгим сивим хвостом і кільчиком у вусі. Це насамперед роман про Місто, про Тернопіль, що схожий на кораблик, про тернопільські будинки, схожі на кораблики, і про тернопільські кораблики, схожі на будинки, на дахах яких, до того ж, ще й ростуть дерева. Про тернопільську забігайлівку «для інтелектуалів і митців» «Пінгвін», а також про будинки, дерева та забігайлівки в інших містах, про одвічні стосунки між митцем і алкоголем, а ще про котів, чоловічу дружбу і справжню любов до Жінки. Чи то пак, до жінок. Словом, усім українським інтелектуалам, хто так і не дочитав «Улісс» Джойса, присвячується…

Місце – пролетарське Запоріжжя, Другий Шевченківський мікрорайон. Час – кінець вісімдесятих, дивна суміш свободи й несвободи. Людина – його кличуть Павло, Паша, Пашок, або, як іноді каже найкращий друг Єгор, Павличко. Він чекає… Чекає, що його «життя на 140 рублів», які платять у художній майстерні заводу, колись зміниться. Але як це зробити, Пашок не знає. Місце, час і людина разом – герої роману «Кляса» Павла Вольвача, сильної і правдивої оповіді про життя індустріального міста. Це те, що варто читати…

Нелегка щоденна праця поета-лірика, його непрості взаємини із колегами, редакторами та знайомими, а також із власною донькою, проблеми сучасної молоді, внутрішнє життя Спілки письменників з брудними чварами та інтригами переносять читача у переддень Помаранчевої революції – і все це в повісті Дмитра Стельмаха «Фарс-мажор».

Радіоведучий Марк Лютий, головний герой роману Василя Зими «Ukrainian dream. Последний заговор» працює в своє задоволення і готується до весілля з донькою олігарха. Та раптом до нього потрапляє вбивчий компромат на відомих політиків і він має обирати: піти на компроміс з власним сумлінням чи узятися за справу, ризикуючи втратити все, навіть власне життя. Долі героїв переплітаються, події, наче в калейдоскопі, змінюють одна одну. Хто переможе, а хто загине – відповіді у романі.

Ця книга – про любов двох міст – Києва та Токіо. Про чоловіків та жінок. Про дружбу, яку не купиш у гастрономі. Про кохання, батьківщину. Про самотність, самостійність і САМість. Про дитинство в Україні та дорослішання в Японії. Про те, як одна українка закохалась в Японію і що з того вийшло.

«Эйми отрешенно смотрела на небо.

Тихая ночь была такой же жаркой, как и все это лето. Бетонный пирс опустел; гирлянды красных, белых и желтых лампочек светились над деревянным настилом сотней сказочных насекомых. Владельцы карнавальных аттракционов стояли у своих шатров и, словно оплавленные восковые фигуры, безмолвно и слепо разглядывали темноту…»

«Они долго стояли под палящим солнцем, поглядывая на горящие циферблаты своих старомодных часов, а тем временем их колеблющиеся тени удлинялись, из-под сетчатых летних шляп струился пот. Когда они обнажили головы, чтобы вытереть морщинистые лбы, оказалось, что их вымокшие насквозь шевелюры такие белые, словно годами не видели света…»

«О похищении, разумеется, раструбили на весь мир.

Понадобилось несколько дней, чтобы эта новость во всей ее значимости прокатилась от Кубы до Соединенных Штатов, до парижского Левого берега и наконец докатилась до маленькой кафешки в Памплоне, где спиртное было отменным, а погода почему-то всегда стояла прекрасная…»

Иногда жизнь превращается в сказку.

Лили Грейс повезло: она вышла замуж за молодого, красивого и состоятельного мужчину своей мечты.

Но… не зря в сказках обычно не пишут о том, что произошло с принцем и его Золушкой после свадьбы.

Сказка кончилась. Началась жизнь.

Ребенок, набранные после родов лишние килограммы, свекровь с крайне непростым характером.

А тут еще муж потерял работу.

Что делать? Да просто все начать сначала!

Отныне – никакого гламура, только реальность, в которую предстоит вписаться. Лили намерена не только выжить сама и помочь мужу, но и понять, что для нее действительно важно в жизни.

Петро Дорофійович Дорошенко і Карл Густав Еміль Маннергейм… Що спільного між ними, чому відомий український письменник Валентин Чемерис з’єднав розповідь про долю цих двох історичних постатей у одну книжку? Один жив у XVII столітті, а другий – більш ніж на два століття пізніше, один був українцем, а другий – фіном. Але якщо придивитися уважніше, то спільного у українського гетьмана та національного героя фінів багато. Вони певний час служили імперії, вони обидва домоглися високих чинів у неї. Але і у Дорошенко, і у Маннергейма було в серці щось, перед чим не спроможні встояти ані чини, ані імперії. Це «щось» – любов до батьківщини. Саме заради цього і Дорошенко, і Маннергейм кинули виклик імперії, саме цьому вони присвятили своє життя…

В сборник вошли пьесы и драматические фрагменты лауреата Нобелевской премии, родоначальника театра абсурда Сэмюэля Беккета, написанные на французском языке. Часть текстов впервые публикуется на русском языке.

Країна Ірредента – країна, позбавлена можливості до самовідтворення, до самовизначення, до самоутвердження. Увесь її шлях – мов туго натягнута линва між Сициллою і Харибдою. Усе її існування – історія моторошного балансування. Уже з самої назви – що мов палюче тавро – свого твору Роман Іваничук розпочинає вельми нелегкий шлях до пошуків відповіді на ріторичне питання української історії: чому, як трапилося, що народ, наділений потужною креативністю, природним талантом, позбавлений звичайного талану?..

Політичний роман «Країна Ірредента» за своєю композицією нагадує дивний чорно-білий колаж з різних часових пластів українського буття, пронизаних, мов життєдайним світлом, прагненням – попри весь трагізм долі – будь-що ВІДБУТИСЯ.

Повість «Злодії та Апостоли» начебто схожа на пораду – як треба шукати свого родоводу. Та водночас у творі постає панорамна картина історії Гуцульщини на чотирьохсотлітньому відтинку часу із звичаями, віруваннями, мовою та ментальністю горян, духовний світ яких сьогодні зазнав поважних зовнішніх змін, проте у своїй суті залишився предковічним. Фабула повісті ґрунтується на реальному житті гуцулів, однак автор розкошує домислом, що надає творові романтичного шарму.

Іван Багряний (1906—1963) – письменник, творчий доробок якого дійшов до співвітчизників лише через багато років після його смерті. Репресований у 1932 році, засланий на Далекий Схід, він пережив втечу, знову арешт, еміграцію в Німеччину. Важливим явищем в українській літературі є його роман «Людина біжить над прірвою» та повість «Огненне коло», дія яких відбувається у роки Другої світової війни. Головні герої цих творів – прості українці, які намагаються боротися проти світу насильства, представленого двома тоталітарними системами – радянською та нацистською.

У 1992 році письменникові посмертно було присуджено Національну премію ім. Т. Г. Шевченка.

Европа. Начало V в. н.э. Два старых друга, а теперь – злейшие враги, сходятся лицом к лицу на поле боя. Аттила, предводитель гуннов, уже испытал разлагающее влияние власти, тогда как Аэция, последнего из великих римских полководцев, власть облагородила. Ставки в предстоящей битве как никогда высоки: от ее исхода зависит судьба как Рима, так и империи гуннов…

Пронзительная история любви девушки-англичанки и афганского преступного авторитета, рассказанная десятилетним афганским мальчиком Фавадом.

Афганистан, 2000-е годы. После вывода советских войск в стране установился талибский режим, насаждавший ортодоксальную мораль и безжалостно расправлявшийся с недовольными. Из большой семьи Фавада в живых остались только они с матерью. Матери мальчика удается устроиться домработницей к энергичной и обаятельной англичанке Джорджии. Так Фавад стал невольным свидетелем стремительно разворачивающихся отношений между Джорджией и влиятельным и опасным наркодилером Хаджи Ханом. Между истинным мусульманином и «неверной».

Эта книга будет небезынтересна всем, кого не оставляют равнодушными культура и история Ирана. Описанные автором с большой любовью окрестности Тегерана встают перед мысленным взглядом читателя будто въяве, а безыскусная история главного героя, равно как и обозначенные всего несколькими мазками, но весьма яркие и живые образы тех, кого он встречает на своем жизненном пути, заставляют искренне сопереживать им.

Лесь Подерв’янський – скандально відомий український письменник і художник. Його епатажні п’єси, що були спочатку записані на аудіокасетах і CD-дисках, принесли йому велику популярність. Тепер з його творами можна познайомитися на сторінках цієї збірки. До неї увійшли п'єси «Остановісь, мгновєньє, ти прекрасно!», «Хвороба Івасика», «Васіліса Єгоровна і мужичкі», «Гамлєт, або Феномен датського кацапізму» та інши твори, в яких розкривається оригінальний талант автора.

ХАРКІВ «ФОЛІО» 2013

Учитель (теперь уже бывший) словесности из Нормандии Филипп Делерм прогремел на всю Францию в 1997 г., когда вышел его сборник мини-новелл «Первый глоток пива и прочие мелкие радости жизни». Книга получила Премию Грангузье, ежегодно вручаемую одной из писательских ассоциаций автору, который наилучшим образом восславил чисто французское умение жить в свое удовольствие. С тех пор Делерм издал еще несколько сборников рассказов и небольших повестей, и в каждом новом произведении он показывает себя достойным последователем развеселого короля Грангузье, папаши доброго Гаргантюа.

Филипп Делерм неизменно верен себе и все так же старательно и смиренно собирает солнечные блики, не позволяя притупиться своему умению видеть и воскрешать крупицы радости, рассыпанные в каждом дне жизни.

Зима, крошечная деревня в Альпах занесена снегом: снег идет не переставая, он выбелил все окрестности, заметены дома, дороги, поля. С горы вот-вот сорвется лавина, и тогда жителей ждет неминуемая гибель. Чтобы сдвинуть лавину, достаточно легкого дуновения ветерка или неосторожного окрика. Люди оказываются заперты в деревне, и кажется, жизнь там замерла, остался только снег – на крышах, на улицах, в разговорах и в молитвах. Мир замкнулся, свелся к горстке соседей и нескольким кухням, где хозяйки еще варят кофе. Что же происходит в этом мире? Чем занимаются люди, о чем думают? Какие у них желания? И, главное, хотят ли они, ради того чтобы спастись от лавины, покинуть насиженные места?

Джованни Орелли (род. 1928) – швейцарский писатель и поэт. Роман «Год лавины» вышел на итальянском языке в 1965 году. На русском языке издается впервые.

«В те дни, много-много лет назад, я думал, что мои мама и папа хотят меня отравить. И даже теперь, двадцать лет спустя, я не уверен в обратном. Кто его знает…»