Скачать книги автора «Юрий Владимирович Сорока»

Що нам відомо про сподвижників Богдана Хмельницького? Про людей, котрі пов'язали власну долю з боротьбою славного гетьмана? Ким вони були, як жили, що залишили по собі? Як не сумно це розуміти, але про Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса і багатьох інших відомо значно менше, ніж заслуговують ці люди за свої життя, що вони їх поклали на олтар служіння Батьківщині. Герой твору Юрія Сороки, полковник кальницький, вінницький і подільский, а пізніше й наказний гетьман Іван Богун є чи не найяскравішою постаттю в плеяді полковників Хмельницького. Чи таким він був, яким дозволив собі зобразити його автор? Чи зміг він показати його так, як того заслуговує славетний український лицар? Залишимо це на суд читача, якого на сторінках цієї книжки чекають буревії і бойовища України XVII сторіччя…

Що нам відомо про сподвижників Богдана Хмельницького? Про людей, котрі пов'язали власну долю з боротьбою славного гетьмана? Ким вони були, як жили, що залишили по собі? Як не сумно це розуміти, але про Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса і багатьох інших відомо значно менше, ніж заслуговують ці люди за свої життя, що вони їх поклали на олтар служіння Батьківщині. Герой твору Юрія Сороки, полковник кальницький, вінницький і подільский, а пізніше й наказний гетьман Іван Богун є чи не найяскравішою постаттю в плеяді полковників Хмельницького. Чи таким він був, яким дозволив собі зобразити його автор? Чи зміг він показати його так, як того заслуговує славетний український лицар? Залишимо це на суд читача, якого на сторінках цієї книжки чекають буревії і бойовища України XVII сторіччя…

История Украины похожа на карту со множеством белых пятен. И это не совпадение, а результат целенаправленной государственной политики. На протяжении веков над этими пятнами старательно работали сотни разных людей, нанятых властью метрополий. Эти создатели мифов и фейков сделали все для того, чтобы наша история, как и сама Украина, предстала перед потомками в свете, выгодном для тех, кто пытался ассимилировать наследие Киевской Руси. Однако время все расставляет по своим местам. В этом издании мы попытались собрать события, сформировавшие ту Украину, которую мы знаем сейчас, и которые будут способствовать ее развитию в дальнейшем. Довольно долго эксплуатировался образ нашей страны как беспомощной жертвы, которая постоянно страдает, поет грустные песни и не способна противостоять внешнему давлению. Но погружение в реальную историю Украины доказывает, что это не так. Голос прошлого взывает к нам из десятков летописей, документов и исторических исследований. Бесстрашные герои, несокрушимые воины, талантливые созидатели, выдающиеся политические деятели, гениальные философы и ученые – вот кто создавал историю нашей страны. И нужно, чтобы об этих людях и их достижениях узнало как можно больше наших граждан. Эта книга – попытка объединить под одной обложкой самые знаменательные моменты нашего исторического наследия и продемонстрировать: несмотря ни на что, Украина помнит свое прошлое и намерена, опираясь на свой богатейший исторический опыт, строить собственное счастливое будущее.

Засніжені Товтри здригнулись від жорстокості таємничого вбивці, який не просто вбиває, а… розтинає тіла. Важкий, смертельний жах видерся на простори Поділля з невідомих пекельних глибин, і його не змогли зупинити навіть мури. Цей жах заповз на вулички Кам’янця, стиснув його в холодних обіймах й відібрав спокій у городян. Але, на щастя жителів фортеці і місцевого каштеляна, у них є останній козир – вже знайомий читачам з роману «Куля для вовкулаки» колишній курінний отаман Запорізької Січі, найкращій спеціаліст з розкриття злочинів в Україні Семен Ольховський-Паливода. Разом зі своїм вірним товаришем Микитою він повинен зупинити страшного вбивцю.

Це другий роман Юрія Сороки з серії «Нотатки Семена Паливоди».

Дмитро Байда-Вишневецький – славетний козацький лицар, визначний полководець, який на початку 1550-х років заснував фортецю на острові Мала Хортиця на Дніпрі, згуртував навколо неї козаків і цим поклав початок Запорозькій Січі. Про його хоробрість і талант воїна складалися легенди. Байда-Вишневецький був непересічною особистістю і жив, як личить легендарній особі – яскраво, відважно і загинув як герой. В українській народотворчості легенди про нього перетворилися на широковідому думу про козака Байду, що уособлював і козацькі вольності, і войовничий дух, і нечуваний героїзм у боротьбі з ворогом.

Дивні речі віднедавна відбуваються на околицях тихого подільського Меджибожа. Вихідці з розпечених глибин пекла все частіше з’являються поряд з переляканими мешканцями міста і збирають свій кривавий врожай. Хто вони, ці породження нічного мороку? Для яких цілей тримають у жаху фортецю і фільварки? Відповіді на ці питання надто складні, щоб хтось ризикнув відшукати їх… Хіба що цей «хтось» – безстрашний фехтувальник, колишній курінний отаман Запорізької Січі, приватний детектив і просто непересічна людина – Семен Ольховський-Паливода. А коли за справу береться він – істина мусить бути встановлена. Хоча легко пану Семену і його вірному зброєносцю Микиті не буде. Про їхні пригоди, перемоги і поразки розповідається у першому романі з серії «Нотатки Семена Паливоди» «Куля для вовкулаки».

Повсякденне життя здається нудним, а викладач історії вимагає дихати пилом з архівних полиць? Не подобаються похмурі осінні пейзажі, а громадський транспорт примушує втрачати душевну рівновагу? Обережно! За рогом на тебе можуть очікувати. Хоча б для того, щоб докорінно змінити твоє життя й примусити жалкувати за хворими каштанами за вікном і переповненим автобусом. Втім, пригода того варта. Ця історія – про звичайного українського студента Дмитра Міщенка, котрому випала можливість залишити рамки звичної для нас реальності й стати бійцем Легіону Хронос – спеціального підрозділу, створеного для боротьби з нечистими на руку мандрівниками у просторо-часовому континуумі. На сторінках роману читача очікують приголомшливі подорожі у Часі, пригоди серед подій минулих епох, а також дружба і щире кохання героїв.

1618 рік. Польський королевич Владислав Ваза здійснив спробу захопити московський престол. Не маючи для цього необхідних сил, поляки звернулися по допомогу до запорозьких козаків. За участь у військовій кампанії запорожці висунули низку умов. Польща погодилася з ними, й вже літом 1618 року двадцятитисячне козацьке військо вирушило у землі Московського царства. Очолив похід Петро Конашевич Сагайдачний, талановитий і успішний полководець. Козацькі загони вихорем пронеслися московськими землями, захоплюючи одне місто за одним, і на початку осені дісталися Москви. Але штурм столиці так і не відбувся, кампанія завершилася Деулинським перемир’ям. Сагайдачний із своїм військом прийшов у Київ, де його проголосили гетьманом.

Роки нестримною ходою продовжують свій рух, усе далі й далі відкидаючи нас у часі від подій початку XX сторіччя, коли у полум’ї революції народжувалась Українська Народна Республіка. Народжувалась, щоб усього лиш на коротку мить посіяти в серцях справжніх українців надію на відродження колишньої величі козацької Гетьманщини, вчинити відчайдушну спробу продемонструвати світові, що Україна є самостійною державою.

У нашій книзі мова піде про знаменитий за своєю трагічністю і героїзмом бій під Крутами. Не буде перебільшенням сказати, що цей бій, а також значення, яке він мав у боротьбі за незалежність України, посідають одне з чільних місць у новітній історії Української держави.

Походи 1648 р. Богдана Хмельницького, та особливо його перемоги під Жовтими водами та Корсунем, створили умови для формування самостійної Української держави – Гетьманщини. Перемога під Зборовом примусила поляків підтвердити старовинні права українського козацтва і таким чином заклала підвалини української державності. Однак поразка під Берестечком і наступні тяжкі битви з польським коронним військом довели неможливість збереження Української держави тільки силами українців, що й призвело до рішення, яке було прийняте 8 січня 1654 року на Переяславській Раді, про підписання договору між Україною та Росією.

Походи турецької армії та її союзників на Правобережжя і до Чигирина, а також битви, які відбулися в межах тієї операції османського війська, дістали назву Чигиринських походів 1677–1678 років.

У цій книжці нами, на основі історичних джерел та робіт українських і закордонних вчених, зроблена спроба висвітлити Чигиринські походи, що, злившись із сірою стрічкою української Руїни, протягом тривалого часу залишалися поза увагою української історичної науки й освітлювалися головним чином російськими вченими. Ці походи, безперечно, заслуговують на те, щоб згадка про них жила в народній пам’яті.

XVII сторіччя. Кінець Хмельниччини. Україна зазнала чи не найтяжчих часів: тривала боротьба за вплив на неї між Річчю Посполитою і Московським царством, панував розбрат, запеклі суперечки серед козацької верхівки Війська Запорозького. Україна фактично розпалася на дві частини – Правобережну і Лівобережну. Остаточний розкол країни закріпила Чорна рада, яка відбулася у червні 1663 року в Ніжині і знаменувала початок занепаду Гетьманщини, держави, створеної Богданом Хмельницьким.

Окрім політичної еліти, діячів науки й мистецтва, залишалася в українців ще одна цитадель, яка стояла на сторожі самобутності нашої культури й зірко охороняла цілісність української нації. Такою цитаделлю була православна християнська віра. Вона, в цілому не надто відрізняючись від канонів католицької церкви, несла в собі ту іскру, що не давала згаснути багаттю культурної самобутності українців. Підтримувала в них бажання залишитись незалежними і не розчинитися в бурхливому океані тотального сполячення. І саме цей, останній оплот українства опинився під загрозою наприкінці XVI сторіччя, коли Річ Посполита, спрямована рукою Ватикану, оприлюднила проект злуки католицької і православної церков, який був реалізований 1596 року у Бресті й отримав назву Брестської (Берестейської) унії.

За годы казачества очень многие события оставили след в народной памяти. Это и Переяславская рада, на которой была утверждена протекция Московского царства над Украиной, и раскол Украины, руина, произошедшие после рады. Это упразднение Гетманщины в 1764 году и разрушение Запорожской Сечи в 1775 году.

Но были и более ранние события, в оценках которых в настоящее время нет общей точки зрения. Цель этой книги – описание одного из таких фрагментов, похода гетмана Петра Конашевича Сагайдачного и двадцатитысячного корпуса украинского казачества, осуществленный совместно с армией польского королевича Владислава Вазы в пределы Московского царства в 1618 году.

Что же случилось в августе 1618 года в Украине и России? Что заставило православных украинцев и русских поднять оружие в кровавой борьбе друг с другом?

Арахнофобія – це не лише медичний термін. Арахнофобія – це жах, з яким зустрічаєшся у реальному житті, а він висушує твою душу розумінням: потвора зовсім поряд. Вона чатує. Вона готова напасти у той момент, коли ти очікуєш на небезпеку найменше. І тоді тебе нікому буде захистити. Окрім людини, котра сама пройшла рукотворне пекло й загартувала свою душу у горнилі чужої війни. Отже спробуємо пройти тим шляхом, який пройшов львівський приватний детектив Ярослав Савицький, і осягнути холодну жорстокість, на яку може буде здатною людина…

Історія України схожа на мапу, яка містить безліч білих плям. І це не простий збіг обставин, а результат цілеспрямованої державної політики. Протягом століть над тими плямами дбайливо працювали сотні різних людей, найнятих владою метрополій. Ці творці міфів і фейків зробили все для того, щоб наша історія, як і сама Україна, постала перед нащадками у світлі, вигідному для тих, хто намагався асимілювати спадок Київської Русі.

Проте час завжди розставляє все по своїх місцях. Тож у цьому виданні ми спробували зібрати події, які сформували ту Україну, котру ми знаємо зараз, і які сприятимуть її розвиткові й надалі.

Ми намагалися зосередитися на позитивних подіях української історії, умовно кажучи, на перемогах. Досить довго експлуатувався образ нашої країни як безпорадної жертви, яка постійно страждає, співає сумних пісень і не здатна протистояти зовнішньому тиску. Але заглиблення в реальну історію України доводить, що це не так. Голос минулого промовляє до нас із десятків літописів, документів та історичних розвідок. Відчайдушні герої, незламні воїни, талановиті творці, видатні політичні діячі, геніальні філософи та науковці – ось хто творив історію нашої країни. І, звичайно, треба, щоб про них та їхні досягнення дізналось якомога більше наших громадян. Ця книга є спробою об'єднати під однією обкладинкою найвагоміші моменти нашої історичної спадщини і продемонструвати, що, попри все, Україна пам'ятає своє минуле і має намір, враховуючи свій багатющий історичний досвід, будувати власне щасливе майбутнє.

«Яркие события давних времен настойчиво напоминают о себе в наш высокотехнологичный и стремительный XXI век, вновь и вновь будоража наше сознание. Те события демонстрируют нам бесконечность Вселенной, в котором мы живем, и вызывают живой интерес к людям, которые любили и ненавидели, смеялись и плакали, испытывали радость и печаль задолго до того, как на планете Земля появились мы сами. Есть что-то магическое в том, как из-под щетки археолога появляется текст, написанный тысячи лет назад неизвестной рукой, или как египетская гробница открывает свои двери перед пытливыми взорами исследователей, даря им возможность почувствовать связь времен. Есть что-то невероятно волнующее в старинном оружии, открывающемся перед нашими глазами в экспозициях исторических музеев в виде полуистлевших мечей и сабель, аркебузов и ружей, с помощью которых когда-то творили историю. Не менее сильное чувство охватывает неравнодушного человека, когда он листает старинную книгу, восхищаясь яркими красками рукописи, не потерявшими своего цвета за сотни лет, или когда читает слова, рожденные в голове давно не существующего создателя, слова, которые повествуют о современном автору мире и его собственной жизни…»

Наряду с битвами, географическими открытиями и иными знаковыми свершениями, неоднократно описанными историками, краеведами и публицистами, наша история помнит и другие события. Не такие известные в силу определенных обстоятельств, но не менее важные для процесса становления украинской государственности, чем те, о которых читали мы еще на страницах школьных учебников. Едва ли не самым ярким примером такого несправедливо обделенного вниманием ученых исторического события может служить битва на реке Синюха. Или, как еще ее именуют, битва при Синих Водах, состоявшаяся осенью 1362 года в районе современного села Торговица на Кировоградщине.

Недооценить значение победы, которую одержал на берегах Синюхи литовский князь Ольгерд Гедиминович над войсками татарских князей Кочубея, Кутлу-Буги и Дмитрия, просто невозможно, и ниже мы попытаемся детально объяснить почему. А вместе с тем и ответить на вопрос: почему именно Куликовская битва, которая состоялась на 18 лет позже – в 1380 году, считается той отправной точкой, которая прекратила татаро-монгольское господство на землях Киевской Руси?