Скачать книги автора «Генрик Ибсен»

Пьесы одного из выдающихся драматургов XIX века вот уже полтора столетия не сходят со сцен лучших театров мира, а по влиянию на дальнейшее развитие искусства с Ибсеном способен сравниться лишь Шекспир.

«Привидения» – одна из самых известных и в то же время мрачных и скандальных пьес Ибсена, ведь в ней автор обличил пороки современного ему общества. Постановки пьесы сопровождались бурными обсуждениями, а некоторые книготорговцы и вовсе пытались вернуть книгу издателям.

Также в издание вошли «Столпы общества», прославившие Ибсена за пределами Норвегии, и «Строитель Сольнес» – по мнению критиков, самое личное произведение автора.

Перед вами три пьесы классика норвежской и европейской драматургии Генрика Ибсена. Они выдержали множество театральных постановок и экранизаций по всему миру а «Пер Гюнт» знаком многим русским читателям с детства.

Пьесы Ибсена, написанные в разное время, показывают эволюцию норвежского языка. После того как Норвегия получила независимость от Дании в начале XIX века, литературный норвежский язык складывался еще долгое время. Годы творческой активности Ибсена совпали с периодом становления национальной идентичности, поэтому «Пер Гюнт», «Кукольный дом» и «Дикая утка» написаны на датском варианте норвежского языка.

Книга будет интересна всем, кто изучает норвежский язык.

Генрік Ібсен (1828–1906) – норвезький письменник, творчість якого набула світового значення. Свої п’єси автор створював у Німеччині й Італії. Персонажі Ібсена, загнані в жорсткі рамки сюжету, завжди були живими.

П’єса «Ворог народу» була написана 1882 року, але її сюжет і герої актуальні й у наш час.

Лікар місцевого курорту – ідеаліст, який занурений у свою справу й абсолютно не звертає уваги на те, які інтриги плете його оточення. Проте одного разу він виявляє, що на їх курорт надходить заражена вода. Лікар Стокман вирішує через місцеву газету надати розголосу цій обставині й примусити владу курорту змінити ситуацію. Ось тут-то все і почалося…

До збірки також увійшла п’єса «Підпори громадянства».

Раніше у видавництві «Фоліо» вийшли друком збірки Г. Ібсена «Пер Ґінт», «Ляльковий будиночок» і «Росмерсгольм».

Парадоксальна ситуація, коли гуманність слід доводити загибеллю…

Хвилювання, що охопило суспільство, відчувають учні школи та її ректор – лідер консерваторів Крол, колишній пастор Росмер й інші.

Росмер відмовляється від суспільних привілеїв і особистого спокою задля служіння народу. Його ідеї духовної шляхетності, визволення і щастя такі сильні, що перемогли буремний дух й аморалізм Ребеки Вест. Вона готова разом із ним нести народу звільнення від старих забобонів, що сковують душі людей і стають на заваді їхньому щастю… Росмер – останній герой Ібсена, який мріяв про моральну перебудову суспільства.

До збірки також увійшла п’єса «Будівничий Сольнес».

П’єса «Пер Ґінт» багатогранна, глибока й актуальна. А написано ж її 1867 року! У ній є все: кохання, зрада, мріяння, зіткнення з реаліями життя, політика, романтика, природа, бунт, гріхи, віра, муки, метання, музика тощо.

У п’єсі дуже непросто зрозуміти: де реальність, а де вигадка, адже головний герой літає високо в хмарах частіше, ніж стоїть на землі. Мрія про царювання та багатство кличе його в дорогу. Країни, зустрічі, злети й падіння… Проминуть довгі роки, перш ніж герой повернеться додому. Проте головне не в тому, чи вигадані істоти, яких зустрічає він на своєму життєвому шляху, і чи реальні події, що відбуваються. Головне – дилема: за яким девізом потрібно жити – «Упиватися собою!» чи «Собою бути!»

Це філософська притча про людину, яка все життя прожила марно, був «ні грішником, і не праведником», і тільки під кінець свого шляху він розуміє цю правду.

В этом томе четыре пьесы Ибсена: «Враг народа» (1882 г.), «Дикая утка» (1884 г.), «Гедда Габлер» (1890 г.) и «Строитель Сольнес» (1892 г.) в новом переводе Ольги Дробот, уже отмеченном жюри профессиональных премий «Мастер» и «ИЛлюминатор». Пьесы связаны одной темой – в чем смысл человеческой жизни и все ли средства позволительны в борьбе за свое счастье?

В сборник «Вернувшиеся» вошли три пьесы Хенрика (Генрика) Ибсена: «Столпы общества» (1877 г.), «Кукольный дом» (1879 г.) и «Привидения» (1881 г.) в новом, великолепном переводе Ольги Дробот.

Утверждая роль сознания в поведении своих героев, Ибсен строит действие своих пьес как неотвратимый процесс, закономерно ведущий к определенному результату. Поэтому он решительно отвергает какие бы то ни было сюжетные натяжки, всякое непосредственное вмешательство случая в окончательное определение судьбы своих героев. Развязка пьесы наступает как необходимый результат столкновения противоборствующих сил, всё идет своим чередом соответственно мотивам, поступкам и последствиям.

«Второй после Шекспира», великий драматург Генрик Ибсен был также замечательным и проникновенным поэтом. Сборник знакомит русского читателя со стихотворениями и поэмами Ибсена как с единым целым. Ядром книги является уникальный стихотворный перевод драматической поэмы «Пер Гюнт», ставшей для норвежцев таким же национальным произведением, как «Евгений Онегин» Пушкина для русских, а «Фауст» Гёте для немцев.

Всесвітньо визнаний норвезький драматург Генрік Ібсен (1828-1906), «батько модерної драми», гострому перу якого завдячуємо постанням реалістичного напрямку в сучасному театральному мистецтві, відкрив модерну еру в драматургії завдяки критичному погляду на вікторіанську мораль. Для нього, як і для багатьох скандинавських письменників, чи не найголовнішим було викриття і спростування всього того, що спадково вважалося священним. Ібсен – предтеча мистецтва ХХ століття з його сконденсованістю, експериментальністю і багатомірністю. Секрет сюжетної композиції ібсенівської драматургії – у послідовному розкритті певних таємниць, які відкривають внутрішню дисгармонію героїв, приховувану за зовнішньою оболонкою щасливого життя. Одним з найяскравіших прикладів такого авторського підходу є п'єса «Ляльковий дім», в якій змальований світ автентичних, глибоких переживань людської душі, тих, які не виставляють напоказ.

Всесвітньо визнаний норвезький драматург Генрік Ібсен (1828–1906), «батько модерної драми», гострому перу якого завдячуємо постанням реалістичного напрямку в сучасному театральному мистецтві, відкрив модерну еру в драматургії завдяки критичному погляду на вікторіанську мораль. Для нього, як і для багатьох скандинавських письменників, чи не найголовнішим було викриття і спростування всього того, що спадково вважалося священним. Ібсен – предтеча мистецтва ХХ століття з його сконденсованістю, експериментальністю і багатомірністю. Секрет сюжетної композиції ібсенівської драматургії – у послідовному розкритті певних таємниць, які відкривають внутрішню дисгармонію героїв, приховувану за зовнішньою оболонкою щасливого життя.

Як і більшість п'єс Ібсена, «Привиди» зачіпають проблеми сімейних відносин. У центрі сюжету – доля Фру Алвинг, яку насильно видали заміж за розпусного і легковажного людини. Вона хоче піти від чоловіка з пастором Мандерс, якого покохала, але він змушує її повернутися до чоловіка. З цього моменту починається ланцюжок фатальних подій, яка призводить до повного руйнування сім'ї.

У цьому дивному будинку мало сонця. Життя тут тягнеться повільно, а його мешканцям залишається тільки мріяти. Їх тісний маленький світ валиться…

Чи зможуть вони врятувати себе, як врятували колись поранену птицю?

Чи зможе хто-небудь їх врятувати?

Генрік Ібсен (1828–1906) – знаменитий норвезький драматург, поет і публіцист, один із засновників європейської «нової драми». Новаторство Ібсена найбільш яскраво виразилося в найвідомішій його п'єсі «Ляльковий дім». У центрі уваги її – драма молодої жінки, матері, яка наважилася на крутий поворот у своїй долі, коли вона усвідомила, що її сімейне щастя – лише ілюзія, заснована на брехні і егоїзмі. Колись Нора пішла на злочин заради близької людини в надії, що її зрозуміють і пробачать, і помилилася. Нора йде, розуміючи, що прирікає себе на самотність, але вона не в силах більше грати роль щасливої господині «лялькового будинку».

«Просторная зала, выходящая в сад при доме консула Берника. На авансцене налево дверь в кабинет консула. Дальше, в той же стене другая дверь. В правой стене, посредине, двустворчатые входные двери. Задняя стена залы – почти сплошь из зеркальных стекол с такой же дверью, распахнутой на широкую террасу; над террасой натянут тент. Ступени террасы ведут в сад, обнесенный железной решеткой с калиткой на улицу. Противоположная сторона улицы застроена выкрашенными в светлые цвета деревянными домиками. Лето. Жаркий солнечный день. По улице проходят люди, некоторые останавливаются, разговаривают друг с другом. На углу – бойко торгующая мелочная лавочка…»

«Покрытые снегами горные поля, окутанные густым туманом. Погода пасмурная: утренняя полумгла. Бранд, весь в черном, с палкой и ранцем, взбирается вверх в западном направлении. Крестьянин с сыном-подростком следуют за ним в некотором отдалении…»

«Вечер. Небогато, но уютно обставленная гостиная в квартире доктора Стокмана. В правой боковой стене две двери: дальняя ведет в переднюю, а ближайшая – в кабинет доктора. В противоположной стене, прямо против двери в переднюю, дверь в другие комнаты, занимаемые семьей. Посредине той же стены печь, а ближе к переднему плану диван, над которым висит зеркало; перед диваном овальный стол, покрытый скатертью, на столе лампа под абажуром. В задней стене открытая дверь в столовую, где накрыт стол; на нем горит лампа…»

«В доме Верле. Роскошно и комфортабельно обставленный кабинет: шкафы с книгами, мягкая мебель, посреди комнаты письменный стол с бумагами и конторскими книгами, на лампах зеленые абажуры, смягчающие свет. В средней стене открытые настежь двери с раздвинутыми портьерами. Через двери видна большая, изящно обставленная комната, ярко освещенная лампами и бра. Впереди направо, в кабинете, оклеенная обоями маленькая дверь, ведущая в контору.

Впереди налево камин, в котором пылают уголья, а подальше, в глубине, двустворчатые двери в столовую. Слуга коммерсанта Петтерсен, в ливрее, и наемный лакей Йенсен, в черном фраке, прибирают кабинет. Во второй большой комнате видны еще двое-трое наемных лакеев, которые также прибирают, зажигают огни. Из столовой доносится шумный говор и смех многочисленного общества, затем слышится звякание ножа о стакан. Наступает тишина; кто-то провозглашает тост, раздаются крики: „Браво!“ и снова шум и говор…»

«Просторная комната, выходящая в сад; в левой стене одна дверь, в правой – две. Посреди комнаты круглый стол, обставленный стульями; на столик книги, журналы и газеты. На переднем плане окно, а возле него диванчик и дамский рабочий столик. В глубине комната переходит в стеклянную оранжерею, несколько поуже самой комнаты. В правой стене оранжереи дверь в сад. Сквозь стеклянные стены виден мрачный прибрежный ландшафт, затянутый сеткой мелкого дождя…»