Скачать книги издательства «Фолио»

Григорий Дубовис, историк и кулинар, написавший более 20 кулинарных книг, в этом издании собрал для любителей и знатоков кулинарии тысячи рецептов одной из древнейших кухонь – еврейской, которая благодаря повсеместному расселению евреев по всему миру вобрала в себя все лучшее из кулинарного искусства других народов, в то же время подарив им свои самобытные блюда. Евреи знают, что такое вкус жизни и вкус настоящей еды, а названия их блюд – манделах и гефилте, тейглаф и фарфелах, хазерет и чолнт – звучат как поэзия. По мнению автора, понять историю народа без кулинарии кое-как можно, но национальную кухню без истории и культуры изучать бессмысленно. А потому на страницах книги он приглашает в собеседники Довлатова и Бабеля, Шолом-Алейхема и Жванецкого, Дину Рубину и Губермана. Обширные знания в области кулинарии, ирония и юмор Григория Дубовиса помогут истинным гурманам получить удовольствие как от приготовления блюд еврейской кухни, так и от интеллектуального чтения.

Харьков, осень 1943-го. Оккупация позади, впереди – сложный период восстановления. Спешно организованные группы специалистов – архитекторы, просветители, коммунальщики – в добровольно-принудительном порядке направляются в помощь Городу. Вернее, тому, что от него осталось. Но не все так мрачно. При свете каганца теплее разговоры, утренние пробежки за водой оздоравливают, а прогулки вдоль обломков любимых зданий закаляют нервы. Кто-то радуется, что может быть полезен, кто-то злится, что забрали прямо с фронта. Кто-то тихо оплакивает погибших, кто-то кричит, требуя возмездия и компенсаций. Одни встречают старых знакомых, переживших оккупацию, и поражаются их мужеству, другие травят близких за «связь» с фашистскими властями. Всё как везде. С первой волной реэвакуации в Харьков прибывает и журналист Владимир Морской. И тут же окунается в расследование вереницы преступлений. Хорошо, что рядом проверенные друзья, плохо – что каждый из них становится мишенью для убийцы…

Книга Александры Ковалевой предназначена для широкого круга читателей, хотя совершенно по-новому смотрится в длинной череде привычных нам квазипсихологических книг и «селф-хелпов».

«Хорошая попытка» – это современный экзистенциальный эксперимент, новая форма повествования, выдержанная в сверхактуальном стиле: здесь и фейкньюз, и нарциссизация общества через соцсети, и обязательный саундтрек, и феноменология популяризации науки на фоне тотального кризиса экспертности, словом, все то, с чем сталкивается современный человек в нашем обществе.

Эта книга о том, как сохранить себя в эпоху постправды, в этом почти безумном мире клипового мышления и диджитализации. «Найти настоящего себя за завалами собственных КПД, высказанных мнений, приобретенных шмоток, своевременных реакций, представления себя как функции… и других «годных», а главное – высокоскоростных – самопроекций в мир…»

Книга Андрея Домановского «Франкская империя Карла Великого» – это история о диких необузданных племенах франков и их войнах с римлянами; о создании жестоким и хитрым королем Хлодвигом франкского королевства; «ленивых королях» династии Меровингов и могущественных майордомах, а также о завоеваниях земель, дипломатии и внутренней политике коронованного императорской короной Карла Великого; о достижениях прекрасного и величественного Каролингского Возрождения, оставившего глубокий след в европейской культуре.

Франкскую империю, созданную Карлом Великим, справедливо считают своеобразным «Евросоюзом» эпохи Средних веков. Именно держава Карла стала исторической основой не только современных Франции, Германии и Италии, но и многих других сопредельных им стран.

Одно из знаменательнейших событий, сотрясавших Европу с начала ХІV до первой трети ХV ст., в истории носит название Столетней войны. Война, начавшись как династическая между потомками одного из последних Капетингов, к своему концу превратилась в войну между нациями (англичанами и французами). Это была война за контроль над наиболее экономически развитыми центрами тогдашней Европы и над торговыми потоками, так как таможенные сборы от экспорта и импорта шерсти и вина составляли значительную часть государственных доходов.

Достаточно серьёзный исторический материал изложен в книге «Загадки Столетней войны» Андрея Галушки лёгким, иногда ироничным стилем. Текст дополняют цитаты из исторических хроник, летописей и художественных произведений (Уильям Шекспир, Вальтер Скотт и др.); отступления от основной линии повествования справочного характера, которые делают общую картину исторических событий более полной, а также посылки к современности.

«Свежий ветер с моря. Записки одесского путешественника» – сборник великолепных эссе о различных странах, городах и людях. Книга приглашает в увлекательные путешествия, открывая известные многим го-рода и страны с неожиданной стороны. Перед нами настоящие «записки одесского путешественника» – ведь это истории о самых разных странах и… одесситах, в них живущих, их связи с прекрасной Южной Пальмирой, рассказанные с юмором и любовью.

«Німа смерть» – другий детектив блискавичного циклу про комісара Рата, який було розпочато романом «Мокра риба». Він продовжує серію кримінальних романів Фолькера Кучера, чудово екранізованих під назвою «Вавилон – Берлін». І знов Берлін. Весна 1930 року. Європейське місто, сліпучі вогні реклами, тріумфальна поява звукового кіно. Його вже називають новим мистецтвом. Але є й ті, для кого звукові фільми тільки дешеве потурання невибагливим смакам глядачів. Конкуренція між звуковим і німим кіно стає все жорстокішою. І ось з’являється він – той, хто в ім’я «великого німого» здатен піти будь на що. Чи він просто прикривається цим? Ґереон Рат намагається розплутати одночасно кілька загадок. І, звісно, знов ризикує і своїм життям, і своїм добрим ім’ям, і своєю кар’єрою. Ще крок – і відкриється правда… Чи то буде тільки новий поворот драми?..

Джеффрі Арчер (нар. 1940 р.) – постать досить неоднозначна. Англійський політик з оксфордською освітою, який кілька разів полишав політичну арену через скандали, благодійник, лорд, котрий потрапив до в’язниці за лжесвідоцтво та перешкоду в здійсненні правосуддя, людина, яка почала писати книжки, щоб хоч якось виправити своє матеріальне становище. Уже перший його роман став у США бестселером і дав авторові змогу розплатитися з боргами. Й Арчер так захопився письменництвом, що створив понад 20 книжок. У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи письменника «Каїн і Авель», «Лише час підкаже» та «Гріхи батьків». «Надійно прихована таємниця» (2013) – третя книга серії «Хроніки Кліфтона» (перша – «Лише час підкаже», друга – «Гріхи батьків») – охоплює події 1945–1957 років. Після того як спадкоємцем титулу й усіх спадків було оголошено Джайлза Беррінґтона, Гаррі Кліфтон нарешті одружився з його сестрою Еммою. Він став відомим письменником, а його найближчий приятель Джайлз обрав політичну кар'єру. Син Гаррі та Емми Себастьян отримав стипендію Кембриджського університету, проте розпочати навчання у цьому престижному навчальному закладі так і не встиг – цьому зарадили вельми трагічні обставини… Продовження історії Гаррі Кліфтона читайте в романі «Обережно зі своїми бажаннями».

Знаменитий австрійський письменник Франц Кафка (1883–1924), більшість творів якого були опубліковані вже після смерті автора, є визнаним новатором у прозі ХХ століття. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Замок», «Процес», «Америка», а також «Листи до Мілени. Лист батькові». «Листи до Феліції» адресовані Феліції Бауер – берлінській знайомій, а потім нареченій Кафки, з якою він двічі був заручений, проте подружжям вони так і не стали. Листування з Феліцією тривало понад п’ять років – з 1912-го по 1917-й. Воно відображало всю складність стосунків між адресатами. На жаль, листування одностороннє, оскільки листи самої Феліції письменник спалив після остаточного їхнього розриву. В листах розкривається особистий світ Кафки, особливості його життя й оточення, як це відчував, усвідомлював і переживав сам письменник. До видання увійшли листи Ф. Кафки до Феліції, написані у 1912 році, в яких він постає невпевненою у собі людиною, котра здатна і на палке кохання, і на глибокий аналіз своїх почуттів…

«Метафізика» – один із головних творів Арістотеля, який є точкою відліку філософської традиції метафізики. У ньому Арістотель викладає свою «першу філософію», яку він так називає тому, що вона займається пошуком причин всієї дійсності. Крім того, «Метафізика» є першою систематичною історією філософії, оскільки Арістотель робить «огляд» думок попередніх мислителів, дотичних до його предмета. У цьому сенсі «Метафізика» як перший професійний філософський текст є витоком всієї подальшої філософської письмової культури.

Поданий в цій книзі переклад «Метафізики» Арістотеля є однією із двох версій перекладу цього твору, які виконувалися паралельно і керувалися істотно різними перекладацькими стратегіями. Відрізняючись насамперед термінологією і ступенем буквалізму, два переклади мали на меті доповнювати й висвітлювати один одного, але водночас можуть сприйматися як самостійні. На відміну від другого, «буквального» перекладу, цей переклад послуговується більш традиційною філософською термінологією і розрахований на широке коло читачів.

«Гра в бісер» – головний і останній роман Гессе, над яким він працював понад 10 років. Автор розповідає про прекрасну Касталію (вигадану республіку «десь у горах» у ХХV столітті) – закриту державу, де люди присвячують свій час Грі в бісер. Сам Гессе говорив, що цей твір був його відповіддю фашизму, спробою прославити духовність у «чумному, отруєному» світі. Роман був виданий в нейтральній Швейцарії в 1943 році. Німецькій публіці він став доступний лише після Другої світової війни.

У романі «Нарцис і Ґольдмунд» автор показує протистояння двох героїв: Нарциса, вченого-богослова, який присвятив себе служінню Богу та наукам, та його учня Ґольдмунда, що є втіленням наївності та безпосередності. І інтелектуал Нарцис – благочестивий, серйозний, сповнений спокою, і Ґольдмунд – мандрівник і людина пристрастей, здатна до гріха, намагаються розгадати таїну буття і віднайти сенс життя. Тільки засоби у них різні…

У першій книзі «Загальний вступ до чистої феноменології» твору засновника феноменологічної філософії Едмунда Гусерля «Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії» автор вперше концептуалізує феноменологію як трансцендентальну філософію. У цьому дослідженні він формулює і експлікує такі важливі феноменологічні поняття, як природна настанова, феноменологічна редукція, інтенційність тощо. Твір стане у пригоді дослідникам сучасної філософії, викладачам філософії, студентам філософських і гуманітарних факультетів і широкому колу гуманітаріїв, які цікавляться сучасною філософією та методологією пізнання.

Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929–2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий – присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ – це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».

Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.

Пол Остер (нар. 1947 р.) – американський романіст, поет, есеїст і перекладач, автор багатьох романів, п’єс, віршів. Лауреат численних літературних премій. «4 3 2 1» – перший за сім років роман письменника. Він відразу ж потрапив до шорт-листу Букерівської премії 2017 року, а західні критики називають його головною роботою автора. Сам Остер зізнавався, що писав його сім діб на тиждень протягом трьох років. В основі роману – ідея, яка завжди займала письменника: він давно вже думав про роль випадку в долі, про те, яким могло б бути життя, якби було прийнято інше рішення, якби в певний момент людина повернула в іншу сторону. Остера не дарма називають класиком постмодерну: під одну обкладинку він помістив не одну історію, а чотири. В якийсь момент сюжет поділяється на чотири великі гілки, кожна з яких відповідає одному з можливих життів головного героя – Арчі Фергюсона. І у кожному зі своїх чотирьох життів він проходить через всі етапи дорослішання: переживає зміни відносин з родиною і друзями, намагається облаштувати своє особисте життя, бере участь у подіях, пов’язаних з культурою, спортом і політикою 1950–1960-х років, на які припала молодість героїв і які стали такими важливими для Америки. Оскільки кожному з Фергюсонів відповідає свій шар культури, тому охоплення виходить максимально широким.

«Ознайомлюючись із калейдоскопом проповідей Блаженнішого Святослава Шевчука, Отця і Глави УГКЦ, читач входить у глибини правд віри, яка струмує до вічного життя. Промови архиєрея багатогранні, виголошені з різних нагод та в різних місцях, і це дає змогу побачити його титанічну працю…»

У такі давні часи, що їх ніхто не пам’ятає, між кішками й людьми спалахнула справжня ворожнеча. Тож комусь доведеться піти… Та чи зможуть коти прожити без людей? А чому б і ні, якщо вчитимуться давати собі раду: добувати їжу, будувати житло, захищатися від ворогів та й загалом думати про розвиток і майбутнє. Проте з’ясувалося, що встановлені в котячій країні порядки подобаються далеко не всім. Хтось прагне порядку, а хтось – творчості, хтось працює абияк, а в когось – купа завзяття й енергії. Тож недовго чотирилапі протрималися однією спільнотою: згодом різні групи котів і різні системи почали між собою змагатися. Хто з них переможе? Яка модель розвитку доведе свою життєздатність? Ще ніколи економіка не була такою захопливою! Бо це – КОТОНОМІКА – неймовірна історія про котячу країну Кеторію, що знайомить зі світом бізнесу, торгівлі, грошей, навчає, як взаємодіяти задля досягнення успіху та спільної вигоди.

Видання містить автобіографію та маловідомі твори Наталени Королевої (1888–1966), які раніше публікувалися в різних еміграційних періодичних виданнях. У оповіданні «Гріх» письменниця змальовує життя молодої черниці в католицькому монастирі; екзотичні подорожі до Персії описані у «Східній казці»; про душевні вагання юної бранки йдеться в «Сарацинці»; традиціям Стародавнього Єгипту присвячена стаття «Фарао Тут-Анх-Амон». До видання увійшли перська казка «Людський вік» і байка «Крілик та зайчик», повчальні новели «Хліб» і «Відгуки», а також інші знакові твори. Хронологічне розміщення цього різножанрового доробку письменниці та багата тематична палітра дасть змогу простежити еволюцію художньої майстерності Н. Королевої, її уподобання та мистецькі зацікавлення на певних етапах життя.

У виданні представлено та хронологічно розміщено різножанровий доробок Наталени Королевої (1888–1966). Її науково-популярні статті досі не втратили актуальності та зачіпають питання сьогодення: «Хліб наш щоденний», «Взуття», «Лікарки та шептухи». Важлива для Н. Королевої тема Стародавнього Єгипту розкривається у творах «De profundis seсuloruм» та «Мезу, жрець Амонів». Окремої уваги варті автобіографічні спогади письменниці про роки життя у Києві: «На могилу вчителеві» (про знайомство з композитором М. Лисенком), а також про приватну вечірку в Санкт-Петербурзі, де авторці вдалося вразити господарів та гостей виконанням українського гімну («Гимн»).

Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. «Благослови, душе моя, Господа…» – збірка щоденникових записів, спогадів та роздумів, зроблених Романом Іваничуком протягом одного року у складний для країни час – починаючи з 5 вересня 1991-го (в день підняття над будинком українського парламенту синьо-жовтого прапора і через тиждень після того, як Верховна Рада УРСР проголосила Акт Незалежності України) і закінчуючи 5 вересня 1992-го. Це сокровенні думки письменника, депутата, члена опозиційної Народної Ради, щодо створення незалежної Української держави, переосмислення ним минулого і сьогодення, його надії і сподівання на щасливе майбуття нашої країни.

Джеффрі Арчер (нар. 1940 р.) – постать досить неоднозначна. Англійський політик з оксфордською освітою, який кілька разів полишав політичну арену через скандали, благодійник, лорд, котрий потрапив до в’язниці за лжесвідоцтво та перешкоду в здійсненні правосуддя, людина, яка почала писати книжки, щоб хоч якось виправити своє матеріальне становище. Уже перший його роман став у США бестселером і дав авторові змогу розплатитися з боргами. Й Арчер так захопився письменництвом, що створив понад 20 книжок. У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи письменника «Каїн і Авель», «Лише час підкаже», «Гріхи батьків» та «Надійно прихована таємниця». Романом «Хто не ризикує» (2019) Джеффрі Арчер відкриває нову серію про детектива Вільяма Ворвіка, героя романів Гаррі Кліфтона із «Хроніки Кліфтона», протягом якої він пройде складний шлях від звичайного констебля до комісара поліції. Події в романі розпочинаються, коли Вільям закінчує університет та, на превелике невдоволення свого батька, провідного адвоката з кримінальних справ, вирішує приєднатися до Міської поліції Лондона, а не бути його учнем у суді, маючи гарні перспективи стати в майбутньому успішним адвокатом. Проте Вільям, на відміну від свого батька, прагне не захищати багатих лиходіїв, а ловити і запроторювати їх за ґрати, тож він таки наполягає на своєму й отримує кінець кінцем таку бажану роботу в поліції – хоч і з невеликою зарплатнею, але з великим ризиком для життя. Та чи вдасться Вільяму Ворвіку стати гарним поліцейським і хто допоможе йому в цьому, читайте в новому романі Дж. Арчера «Хто не ризикує».

Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Видання «Мандрівки близькі і далекі» містить дві книги спогадів: «Мандрівки близькі і далекі» та «На марґінесі», написаних Романом Іваничуком протягом 1991–1999 років. У першій письменник згадує про своє дитинство у селі Трач на Прикарпатті, про чарівну природу цього краю; про свого батька – сільського вчителя; бабусю, в якої із трьох синів вижив лише один; про брата Євгена, котрий ціле десятиліття прожив у пеклі лєнінсько-сталінських концтаборів; про свої надії на незалежність України… Друга книга спогадів «На марґінесі» складається з п’яти зшитків, в ній Р. Іваничук звернувся до своїх не реалізованих раніше задумів, умістив відповіді на запитання журналістів та листи.

«Дао де цзин» – головний трактат містичної традиції Стародавнього Китаю. Він справив величезний вплив не тільки на формування даосизму, а й на духовну культуру всього Стародавнього Сходу. Творцем «Дао де цзин» традиційно називають головного вчителя даосизму – легендарного Лао-цзи. Вважається, що він був старшим сучасником Конфуція і вони навіть зустрічалися. Більшу частину свого життя Лао-цзи служив хранителем імператорського архіву за часів династії Чжоу. Вирішивши покинути людей, бо мудрець в них розчарувався, він на прохання начальника прикордонної застави, через яку покидав Китай, написав і залишив невеличку книжку «у п’ять тисяч слів». Це й був трактат про Шлях і Досконалість – «Дао де цзин».

Томас Еріксон (Thomas Erikson) – шведський журналіст і письменник, психолог із соціальних комунікацій, біхевіорист та особистий тренер. Як письменник він дебютував у 2011 році з кримінальною серією про біхевіориста Алекса Кінга. Написав дві науково-популярних книжки про спілкування та поведінку людей – «В оточенні ідіотів» і «В оточенні психопатів». У книжці «Мій бос – ідіот» Еріксон поділяє начальство за способом їх керування, спілкування та поведінки на чотири кольорових типи – червоний, жовтий, зелений і синій. Він описує теорії та методи, за допомогою яких люди на своїх робочих місцях вибудовують функціональне діалогічне спілкування. Також ідеться й про те, як важко виконувати свою роботу, коли бос – ідіот. На прикладах докладно розглянуто погане керування, однак звертається увага й на те, що підлеглий може з цим зробити.