Скачать книги издательства «Фоліо»

Ця книга – справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889–1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах. Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст Сергій Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі.

Основою праці стали документи слідчої справи за 1933–1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922–1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму.

У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи – табірного щоденника Остапа Вишні – та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста.

Публікуються і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі.

Ця книга, що творилася упродовж тридцяти років, є свідченням боротьби системи із митцями, найталановитіші з яких зазнавали репресій і знищення.

У виданні листи Тараса Шевченка і його адресатів уперше зведено у хронологічному порядку в цілісний корпус. У листах розгорнуто низку цікавих епізодів із життя митця і його оточення, зафіксовано промовисті побутові та настроєві подробиці тощо. Перед читачем епістолярію постають живі постаті тих, кого поет любив і перед ким міг відкритися, Шевченко виповідає найсокровенніші переживання, ділиться задумами та мріями. Перша книга містить 207 листів Тараса Шевченка та до нього за 1839–1857 рр.: від найранішого відомого листа поета до останнього з Новопетровського укріплення. Епістолярій дає змогу глибше пізнати життя Шевченка під час навчання в Академії мистецтв, його подорожей Україною, розкриває духовні страждання митця на засланні. Листи – часом єдине джерело відомостей про окремі грані Шевченкової біографії та творчості цих років.

Другий том епістолярію містить 300 листів Тараса Шевченка та до нього за 1857–1861 роки: від перших послань, написаних і отриманих після звільнення, до останніх, які надійшли на адресу поета по його смерті. Листи дають змогу зрозуміти непростий шлях Шевченкового повернення до творчого життя, розкривають широту вподобань і зацікавлень митця. В епістолярії цих років поет виповідає надію оселитися на рідній землі, розмірковує про особисте життя. Примітні фактографічною наповненістю листи Тараса Шевченка і його кореспондентів зворушують глибиною й безпосередністю самовираження. Це правдивий епістолярний портрет письменника і художника, що є безцінним документом доби.

Анастасія Байдаченко, авторка семи книжок, захоплюється історією Середніх віків та Столітньої війни вже більше 20 років. У видавництві «Фоліо» 2018 року вийшов друком перший роман «Орлеанської саги» «Дама з покритою головою. Femme couverte». Життя позашлюбної доньки герцога Орлеанського Ізабелли було схоже на балансування на межі прірви, бо вона відважилась бути Femme sole – самостійною дамою у жорстокому світі, що належить чоловікам зі зброєю і де вже майже сто років точиться війна між Англією та Францією. Ізабелла, мадам де Вандом, з юнацьких літ має дбати про інтереси родини при дворі та виконувати накази королеви, часом небезпечні, часом негідні, часом проти своєї волі, аби зберегти місце фрейліни, поінформованість та вплив. На кожному кроці цілком реально перечепитися й втратити все: репутацію, місце придворної дами, дітей, майно, волю та навіть життя. До того ж головній героїні доведеться зробити складний вибір між почуттями до двох чоловіків, кохати одного з яких забороняє церква та суспільство, а другого ніколи не прийме її родина, бо він чужинець…

За своє недовге життя (він прожив усього 41 рік) відомий польський письменник Тадеуш Доленга-Мостович (1898–1939) створив 16 романів, вісім з яких були екранізовані. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його книжки «Кар’єра Никодима Дизми» і «Щоденник пані Ганки». Головний герой роману «Знахар» (1937) – Рафал Вільчур, хірург від Бога – пережив особисту трагедію: від нього пішла молода красуня-дружина, яку він дуже кохав. Водномить все його життя пішло шкереберть: того ж дня професор Вільчур, усіма шанована людина, опинився на вулиці без грошей і документів, до того ж втративши пам’ять. І розпочалися довгі роки поневірянь… Знайшовши прихисток у сім’ї Прокопа Мельника, Вільчур вилікував його хворого, прикутого до ліжка сина і став членом їхньої родини. Інтуїція і хист лікаря нікуди не зникли. Хоча Вільчур не пам’ятає власного імені, проте знає, як допомогти хворим людям. І чутки про дивовижного знахаря ширяться по всіх усюдах…

Орест Сандомирський (справжнє ім’я – Костянтин Когтянц) народився у 1956 році у м. Дніпрі. Закінчив історичний факультет Дніпропетровського університету. Відомий письменник, що працює у жанрі фентезі. Знаний журналіст, має активну громадянську та життєву позицію. Веде власний блог на Facebook, де висвітлює свої погляди на найактуальніші події сьогодення. Призер конкурсу «Коронація слова» в номінації «Вибір видавців» у 2010 році та володар спеціальної відзнаки «За кращий історико-патріотичний роман» у 2013 році. У видавництві «Фоліо» вийшлидруком книжки Костянтина Когтянца «Обре, сховайся добре!», «Покохати відьму» та «Монети для патріарха». Роман «Посол Царя царів. Наввипередки з часом» Ореста Сандомирського дає змогу повною мірою насолодитися сумішшю захоплюючого фентезі з реальними науковими та історичними фактами. Головний герой приймає ім’я Мартин ван Ґелсінґ, чим запускає механізм дуже небезпечних пригод. Він вирушає на Батьківщину, долаючи цілі континенти: Азія, Африка, Америка, нарешті Європа… У будь-якій ситуації, у будь-якій місцевості він та його навички – єдине, на що можна по-справжньому покластися. На своєму шляху він зустрічає чоловіків, жінок, вигаданих, на перший погляд, істот і навіть самого Царя царів, чиїм послом згодом стане… І найважливіше – Мартин робить спроби пізнати себе, усвідомити свою місію, яка лишається незмінною попри час та простір. Хто такий посол Царя царів, куди він прямує, як давно почався його шлях, коли і де завершиться? Відповіді на ці та багато інших питань знайдете у цій книжці.

Сюжети новел та оповідань Володимира Винниченка (1880–1951), що увійшли до видання, здебільшого відбивають соціальні струси початку ХХ ст. Наростання невдоволення селян, які готові піти проти пана, змальовується в оповіданні «Суд». У творі «Салдатики!» розкрита психологія лідерства – з непримітного селянина народжується ватажок. Невідповідність між оболонкою і суттю робить кумедним в очах оточення героя твору «Народний діяч». У оповіданнях «Біля машини», «На пристані», «Раб краси» відображена вперше в українській літературі революційна інтелігенція.

До книжки увійшли вибрані твори видатного англійського письменника Герберта Веллса – «Машина часу», «Острів доктора Моро», «Невидимець» та «Війна світів». Цими романами було започатковано такий надзвичайно популярний у ХХ сторіччі різновид літератури, як наукова фантастика, але великою мірою вони містили в собі й прикмети соціальної антиутопії. Герберт Веллс був одним з першопрохідців у жанрі наукової фантастики і зробив неймовірний вплив на розвиток літератури і культури в цілому. Твори його відрізняються оригінальністю, непередбачуваним сюжетом і яскравими, цікавими героями. А деякі винаходи, описані ним ще сто років тому, сьогодні дійсно існують.

Георгий Тушкан (1905–1965) – замечательный писатель, автор приключенческих и фантастических произведений. С началом Второй мировой войны ушёл добровольцем на фронт. Был тяжело ранен. После излечения занимался поисками немецкого секретного оружия. Эти события во многом нашли отражение в его романе «Охотники за ФАУ», где он показывает, что война – это не только передний край, окопы, бесконечные атаки и отступления. Есть еще тайная война, главное в которой – информация. Знать, как противник будет себя вести, какую применит тактику, какие недостатки у его вооружения – значит приблизить свою будущую победу. Роман «Охотники за ФАУ» рассказывает о людях, ведущих такую войну. Главный герой книги лейтенант (к концу повести капитан) Баженов работает в оперативном отделе штаба армии. Его основные задачи – это анализирование опыта ведения боевых действий в разных ситуациях, изучение различных типов вооружения. И главное – поиск нового, чрезвычайно секретного оружия…

Жизненный опыт путешественника Георгия Тушкана (1905–1965) и его обширные познания в области агробиологии (он окончил Харьковский сельскохозяйственный институт) особенно ярко проявились в книге писателя «Разведчики Зеленой страны» (1950). Вместе с героями романа читатель отправляется в горы и получает возможность пережить невероятные приключения пионеров, которые помогают селекционерам, создавшим в обстановке строжайшей секретности сады тропических культур на Памире. Именно благодаря этому роману имя Георгия Тушкана вошло в историю отечественной фантастики.

Вальтер Скотт (1771–1832), відомий британський письменник, основоположник жанру історичного роману. Майстер оповідання, він наповнює свій світ ідеями й мотивами, важливими в житті будь-якої людини, а історичний фон допомагає йому загострити вічні питання: про любов і вірність, дружбу і зраду, честь і безчестя. Роман «Айвенго» ось уже двісті років – улюблена книга дітей і дорослих. Це захоплююча розповідь про благородного лицаря Айвенго та його кохану леді Ровену, яким допомагає легендарний Робін Гуд. Автор зображує Англію славетних часів правління короля Річарда Левове Серце, де діють відважні герої й прекрасні дами. Добро, справедливість, честь і любов неодмінно переможуть, а віроломство та підступність ворогів буде покарано!

Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять. Герої повістей «Євангеліє від Томи», «Ренеґат» та «Смерть Юди», що увійшли до цього видання, вирішують, кожен по-своєму, проблему добра і зла в душі людини, намагаючись знайти відповідь на одвічне питання: що є істина? Це стосується й апостола Томи, що написав свою правду про Сина Божого; і Ренеґата, який, зрадивши батьківщину, втратив не тільки своє ім’я, але й душу; і художника Савояра, котрий у Львові напередодні Другої світової війни створює картину «Тайна вечеря»…

Ця книга – про війну очима жінок, молодих дівчат, які були медсестрами, пралями, санінструкторами, саперами, снайперами, кулеметницями, кухарками і воювали нарівні з чоловіками. Вони відверто розповідають не тільки про те, як билися з ворогом, але й про те, про що не прийнято було говорити: як важко було їм серед чоловіків, як не вистачало жіночої форми і білизни, як не було окремо жіночих землянок і вбиралень, як після війни вони ховали свої медалі і соромилися військового минулого, бо зіткнулися з агресією з боку тилових жінок, які вважали, що вони пішли в чоловічий колектив на передову займатися розпустою і шукати собі чоловіків… І ще як жили в злиднях, але не зверталися за допомогою з інвалідності, тому що «контужену ніхто заміж не візьме», а їм всім хотілося заміж, а ще – великого кохання. Адже всі вони були передусім жінками, бо ж лише жінки, навіть вмираючи від ворожих куль, думають про те, щоб бути красивими, лише жінки на війні можуть виглядати, як чоловіки, і стріляти, як чоловіки, але всередині залишатися справжніми жінками…

Книжка Світлани Алексієвич «Цинкові хлопчики» присвячена війні в Афганістані, коли десять років – з 1979-го і до 1989-го на чужій землі гинули наші радянські військові. Правда про ту війну ретельно приховувалася: держава через засоби масової інформації розвернула пропаганду необхідності та успішності «надання міжнародної фінансової допомоги дружньому народові Афганістану». В результаті Афганська війна для обивателя довгий час залишалася невідомою, зовні гладкою, а головне – майже безкровною. Газети публікували статті про успішні військові операції радянських військ в Афганістані, де майже не було жертв серед нашого контингенту, а втрати противника, навпаки, значно перевищувались… Але все частіше стали привозити додому в домовинах, оббитих цинковою бляхою, загиблих хлопців, які нещодавно закінчили школу… Заглядати всередину труни не дозволялося, похорон не афішувався, і рідним навіть не повідомляли справжню причину смерті їхніх дітей… А хто повертався живим – той не міг знайти себе у мирному житті. Цієї війни наче не було. Були лише скалічені та мертві хлопчики… І не тільки тілом, але й душею.

26 квітня 1986 року на території Радянського Союзу сталася страшна катастрофа, яка змінила весь всесвіт – вибухнув реактор на Чорнобильській АС. Звичайно, з погляду всесвіту, життя тисяч людей – це маленька краплина. Але ці тисячі люди були першими, хто на собі відчув, що відбулося щось надзвичайне, щось жахливе. І що життя вже не буде таким, як було. Що не можна пити тієї води, їсти тих яблук, вдихати того повітря… Що попереду тільки хвороби, біль і горе. Книга «Чорнобильська молитва» – це розповіді очевидців цієї катастрофи: жителів Прип’яті, ліквідаторів, так званих самоселів – тих, хто з часом повернувся до своїх домівок незважаючи на заборони і радіацію, бо там залишилося все їхнє життя. У цій книжці ви не знайдете розповідей про причини цієї жахливої події або про план евакуації та ліквідації наслідків катастрофи. В ній є тільки особисті трагічні історії – про кохання, про хвороби, про боротьбу… І ці історії, немов голоси в хорі, зливаються в одну молитву. У Чорнобильську молитву…

Маленькі розповіді маленьких дітей… Вони мимоволі стали свідками того, що відбувалося в роки Другої світової війни, і, напевно, немає більш страшних спогадів. «Останні свідки» – це історії різних людей про епізоди їхнього дитинства, що прийшлося на 1941–1945 роки, історії хлопчиків і дівчаток, яким довелося подорослішати добре якщо в 12–14 років, а комусь і в п’ять або в сім. На їхніх очах вбивали сусідів, друзів, батьків, братів і сестер; їм доводилося турбуватися про молодших дітей, які залишалися, вони намагалися вижити в концентраційних таборах, не померти з голоду… Світлана Алексієвич брала інтерв’ю у безлічі людей, хто був дитиною в ті страшні роки, і книга ця – жахлива правда про ту війну, як її бачили діти. Діти, які раптово були позбавлені всього, що було таким звичним: будинку, тепла, батьків, їжі… Які не розуміли, за що вбили їхніх батьків, зруйнували їхній будинок?.. За що у них вкрали дитинство?..

Поставши на уламках СРСР, Російська нова іімперія не поспішала прощатися зі своїм минулим, яке, крім усього, чинило диявольський опір новому часові. З цього й виникла перехідна епоха, яку Світлана Алексієвич слушно охрестила періодом second-hand. «Час second-hand» – це монологи людей, яким «пощастило» жити у СРСР та у період його розпаду. З цих одкровень – від замиловано-ностальгійних до страхітливо-муторних – і складається мозаїчний портрет «радянської людини», яка, незважаючи на складнощі тодішнього життя – переслідування з боку влади, ідеологічний пресінг, аскетичний побут, – більшою мірою сумує за тим часом і досить рідко замислюється над ціною тієї «величі». Ці монологи пересичені людським стражданням, фізичним та душевним болем, хворобливою тугою за втраченим, прагненням пожалітися на тяжку долю, розчаруванням у сьогоденні і романтизацією якогось нездійсненого минулого. Разом зі своїми героями письменниця показує, що період єльцинської демократії був ширмою, що глибоких соціальних перетворень не відбулося. І радянська система зажадала продовження в іншому монстрові…

Простив Виктора Барга, Зинаида Крестовская начинает вести спокойную, почти семейную жизнь. Работа в институте, пусть и нелюбимая, рядом мужчина, за которого она так боролась, – разве этого мало? Но Зина вдруг начинает понимать, что это все не для нее, что ей нужен риск, адреналин. И неожиданно она это получает с избытком. Новое дело, которое Крестовская расследует уже как полноправный сотрудник НКВД, не просто опасно, оно смертельно опасно. Ей предстоит снова столкнуться с секретными разработками НКВД, который, как известно, не останавливался ни перед чем…

…На набережній Тибру неспокійно – з води було виловлено тіло молоденького раба, який належав одному з чільних громадян Риму. За всіма ознаками – його принесли в жертву під час якогось дивного обряду. Але хто ж виявився здатний на таке? З якою метою здійснювалося жертвоприношення? Такі питання ставить знаменитий оратор і політик Цицерон, якого терміново викликали на пристань. Він ще не знає, що розкриття цього злочину приведе його до одної з найнебезпечніших змов в історії Республіки, спрямованої проти нього самого, до змови, в якій бере участь Гай Юлій Цезар, адже Цицерон має стати консулом Римської республіки…

XVI століття – часи Єлизавети I в Англії, Марії Стюарт в Шотландії, Катерини Медичі у Франції. Але й на українських землях вирують пристрасті не менші, ніж у Західній Європі. У центрі буремних подій опинилась русинка-українка княгиня Анна Сокольська І вона, і всі інші постаті в цій книзі – від королеви Анни Ягеллонки до Северина Наливайка і князя Констянтина Острозького – реальні люди. «Лицарка Корони» – це розповідь про жінку, яка стала агенткою Церкви і полює за королівськими грамотами. Їй протистоять численні чоловіки: від впливових родичів до шпигунів Московії та короля Стефана Баторія. Чи вдасться сміливій жінці обійти всі пастки та виконати волю покровительки – королеви Речі Посполитої, останньої з Ягелонів? Чи вдасться українській панні навічно сховати свій найбільший секрет?

На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917–1920 рр. Дослідник сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський?, якою бачив Україну засновник Української Держави Павло Скоропадський?, хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Симона Петлюри? Ви дізнаєтесь, що приховують сучасні міфотворці про буремні події 1917–1920 рр., сформуєте несуперечливе уявлення, що насправді відбувалося на теренах сучасної України у ті часи.

«Тінь незалежності» – друга книга «Галицької саги». Вона охоплює події, що відбувалися у 1918–1922 роках, у час, про який Вінстон Черчилль потім скаже: «Війна велетнів закінчилася, почалася війна пігмеїв». Коли зранку 1 листопада 1918 року на міській ратуші львів’яни побачили синьо-жовтий прапор, вони ще не знали, що це лише початок довгої збройної боротьби за те, кому має належати Галичина. Коли на її теренах точилися криваві бої, у далекому Парижі країни-переможці «війни велетнів» вирішували її долю, як і долю всієї Європи. Молох війни знову закружив у своєму кривавому танці жителів села Перетин: одні стали на захист молодої Західноукраїнської Народної Республіки, другі воювали на боці поляків, треті бачили своє майбутнє разом з Червоною армією; дехто, передчуваючи неминучу поразку, готувався до інших методів боротьби…

Збірка оповідань «Мандрівні комедіанти», до якої увійшли оповідання «Опришок», «Опришок Магас», «Прогулянка на санях», «Хлопський суд», «Мертві ненаситні», «Мандрівні комедіанти» та «Свято обжинок», містить розповіді про життя галичан та гуцулів другої половини ХІХ ст. Це історії про опришків – українських «лісових хлопців», для яких головним сенсом життя є справедливість, встановити яку можна в різні способи; про незвичайну, розумну та вродливу молоду вдову Альдону, яка чомусь віддала перевагу одноманітному животінню у своєму маєтку, а не дурманливим розвагам столиці; про сина дрібного поміщика Альбіна Новаківського, який не боїться змінити своє життя заради кохання. Колоритні герої, чудові пейзажні та побутові замальовки, що відбивають красу природи Карпат, особливості буденного життя мешканців сіл і малих містечок Галичини, інтрига, яка не відпускає читача упродовж усього твору – усе це спільні ознаки малої прози Захера-Мазоха, маловідомої українському читачеві.

Коронавирус стал самым большим испытанием для человечества. Он оказался не только медицинской, но и социальной проблемой, в которую были вовлечены все граждане и вся планета. При этом страны объединялись в поиске вакцины и одновременно разъединялись по своим национальным границам.

На сцену вместе с коронавирусом пришли конспирология и фейки, поскольку в условиях неопределенности люди ищут любые источники информации. Медицинская информация о коронавирусе тоже поднялась в статусе.

Фейки и конспирология стали темами обыденных разговоров, заполонив соцмедиа. Коронавирус одинаково поражал богатых и бедных, став опасностью для всех. Он принес и принесет еще больше новых трансформаций нашей жизни.