Скачать книги издательства «Фоліо»

Ранньою весною 1919 року у Самсона Колечка під час вуличного погрому козаки зарубали батька, йому самому відтяли вухо. У Києві заворушення, місто знову захоплене більшовиками, але вони майже не контролюють ситуацію. Городян грабують справжні і фальшиві червоноармійці, по околицях Києва раз по разу господарюють банди всіляких отаманів – Зеленого, Григор'єва, Струка… Виживати стає все складніше. За збігом дивних обставин – завдяки письмовому столу покійного батька – Самсона Колечка беруть на службу до міліції. Ця справа для нього абсолютно нова, проте він одразу, починає розслідувати злочини – ті, що здійснюють червоноармійці, які в нього оселилися. Розслідування Самсона призводять до абсолютно непередбачуваних наслідків…

Минуло майже сто років від написання роману «Місто», але він і досі є актуальним. І сьогодні мрійники вирушають у мандри, полишаючи свої домівки в селах, у пошуках кращої долі й далеко не завжди знаходять те, що шукають. Молодий енергійний сільський юнак Степан Радченко приїздить до Києва, вступає до економічного вишу й сподівається повернутися з новими знаннями на село. Він зустрічається із сільською дівчиною Надійкою, сумлінно навчається в інституті, але гординя й амбіції беруть своє, і Степан вирішує підкорити місто…

Після масових репресій інтелігенції 1930-х років, під які потрапив також і Валер’ян Підмогильний, роман «Місто», як і інші твори письменника, був заборонений до 1989 року.

Петро Кралюк (нар. 1958 р.) – доктор філософських наук, професор. Автор понад 150 наукових праць з історії, філософії, релігієзнавства, політології, літературознавства, а також історико-інтелектуальних художніх творів, в яких він подає власні версії історичних подій та біографій видатних людей минулого.

Автор досліджує знаменитий гоголівській твір «Тарас Бульба» і знаходить в ньому глибокий внутрішній конфлікт письменника – двоїстість становища малоросійського дворянства, до якого належав Гоголь, вагання між лояльністю до верховної влади Російської імперії та українським автономізмом. В художній літературі, яка є грою уяви, мимоволі на поверхню виходить сокровенне. Навіть те, що сам письменник волів би сховати.

Повість шотландського письменника Джеймса Метью Баррі (1860–1937) «Пітер Пен» – це романтична казка про світ дитинства. Головний герой Пітер Пен – хлопчик, який не хоче ставати дорослим, – живе у дивовижній країні Ніколандії разом із загубленими дітьми. Їм подобається жити поряд з феями на деревах, літати та повсякчас влаштовувати різні витівки, але хлопчикам бракує мами. І їхній ватажок Пітер Пен знаходить дівчинку Венді, яка погоджується стати їхньою мамою і полетіти до Ніколандії разом зі своїми двома братами. Про дивовижні пригоди Венді, Пітера Пена, феї Тінкер Белл та загублених хлопчиків читайте у цій веселій, з яскравими малюнками книжці.

Роберт Лейсі, відомий британський історик та біограф, пише про королеву Єлизавету II та її надзвичайне життя вже понад сорок років. Тож його участь як консультанта у серіалі від Netflix «Корона» цілком закономірна. Проте тут його голос був радше дорадчим, бо те-левізійний образ монарха Великої Британії, послуговуючись законами жанру, створив сце-нарист Пітер Морган. Однак глядачеві завжди хочеться зазирнути за лаштунки, побачити те, що за кадром, і королівський біограф Роберт Лейсі задовольнив цю цікавість, написа-вши роман «Корона: історія із серця подій», в якому додає до подій серіалу експертних оцінок та глибоких деталей, змальовує реалії Букінгемського палацу та Давнінг-стріт, 10. Загалом обидва автори роблять нас свідками непростої історії, як мрії й надії початку життя згодом підпорядковуються лише обов’язку. Єлизавета Маунтбеттен й подумати не могла, що батько помре так рано, і їй, ще зовсім молодій і недосвідченій, доведеться зійти на трон, щоб правити найбільшою світовою імперією за доби великих суспільних, культу-рних і політичних змін. На час коронації, у 25 років, вона вже була дружиною та матір’ю, однак її становлення як королеви тільки починалося.

Льюїс Керролл – псевдонім Чарлза Лутвіджа Доджсона (1832–1898), блискучого оксфордського математика, який зажив всесвітньої слави своїми фантасмагорійними творами – «Аліса в Дивокраї» та «Аліса в Задзеркаллі». У 1865 році він опублікував історію маленької дівчинки Аліси, яка провалилася у кролячу нору і відкрила зовсім інший світ – неймовірний, дивовижний і повний усіляких небезпек. Відтоді розпочалися безсмертні пригоди Аліси – можливо, найзнаменитішої героїні англійської літератури.

Льюїс Керролл – псевдонім Чарлза Лутвіджа Доджсона (1832–1898), блискучого оксфордського математика, який зажив всесвітньої слави своїми фантасмагорійними творами – «Аліса в Дивокраї» та «Аліса в Задзеркаллі».

«Аліса в Задзеркаллі» – продовження знаменитої казки про пригоди Аліси, можливо, найзнаменитішої героїні англійської літератури. У дивовижній країні-шахівниці, девсе навпаки, на дівчинку чекає безліч загадок і дивних персонажів – Женчичок і Бренчичок, Бовтун-Товстун, Лев, Одноріг… Та чи справді це лише її сон?..

Листування Франца Кафки з його нареченою Феліцією Бауер тривало понад п’ять років – з 1912-го по 1917-й. Двічі Кафка робив їй пропозицію шлюбу і двічі вона погодилася. Родичі з обох сторін вважали весілля неминучим, а Кафка в цей час описував у щоденнику свої муки: він прагнув самотності й сумнівався в тому, що взагалі коли-небудь буде в змозі вступити в шлюб. У своїх листах до Феліції він писав в основному про себе, про свої муки, страхи та бажання. Мабуть, реальна Феліція Кафку не цікавила, його захопив придуманий образ, тінь жінки.

Їхнє весілля так і не відбулося. Феліція вийшла заміж за іншого, але зберегла в себе майже всі листи Кафки. Її листи до нього, на жаль, було втрачено.

В інтелектуально-психологічній прозі Валер’яна Підмогильного (1901–1937) самотність та відчуженість головних персонажів породжені несвободою людини в абсурдному світі. Остап Шаптала, герой однойменної повісті, після смерті рідної сестри відчуває перед нею провину та потрапляє в «межову ситуацію». Письменник застерігає від ілюзій та пошуку об’єктів поклоніння, якими можуть бути не лише люди, а й ідеї, речі та образи. Герой «Повісті без назви» розшукує у місті чарівну незнайомку, щоб заново осягнути цінність людського існування. Цей твір містить роздуми про мету мистецтва, а отже, частково розкриває естетичні погляди В. Підмогильного.

Валер’ян Підмогильний (1901–1937) тонко та глибоко відчував контрасти довкола й доносив їх до читача. Проблема одвічності та незалежності від волі людини життя на землі глибоко трактується в оповіданні «В епідемічному бараці». Теми голоду 1921–1923 років письменник торкається у творі, – який вважав одним зі своїх найкращих, – «Син». Герої Підмогильного занурені в «межову ситуацію» або наближені до неї, перебувають у складних суспільних обставинах. Митець зважає на психологічні аспекти людського буття, занурюється в підсвідомі стимули вчинків своїх персонажів.

Джордж Орвелл (1903–1950) – британський письменник і журналіст. Його творча спадщина налічує 20 томів і перекладена на 60 мов. Однак всесвітньо відомим він став наприкінці свого життєвого шляху, коли 1945 року з неабиякими труднощами надрукував казкову повість, а радше алегоричну притчу про зародження тоталітарного режиму в СРСР «Колгосп тварин». У передмові до українського видання – варто нагадати, що це перший переклад «Колгоспу тварин» з англійської на іншу мову, автор насамперед зазначив: для нього дуже важливо, щоб люди на Заході побачили радянський режим таким, яким він є. І зробив це блискуче.

Головні герої книжки – тварини, яких їхні поводирі – розумні свині підбурили повстати проти господаря-нехлюя. Захопивши владу, вся та свинота одразу забула про задекларовані правила майбутнього щасливого життя. Що сталося далі насправді – вже історія, яку вивчають за підручниками. Та от тільки трактують її по-різному, вишукуючи в тоталітарних суспільствах з їхніми злиднями, голодоморами, репресіями, суцільною брехнею «щось хороше». Тому прикметно, що цей твір не втратив актуальності.

«Людиною він був» (2016) – сьома, заключна, книга серії «Хроніки Кліфтона», сімейної саги, в основу якої покладено історію тріумфів і поразок кількох поколінь родини Беррінґтонів-Кліфтонів. У цьому романі відображено події 1978–1992 років.

Гаррі Кліфтон, відомий письменник, президент англійського ПЕН-клубу, був удостоєний лицарського звання. Його дружина Емма, яка багато років працювала головою правління «Судноплавної компанії Беррінґтонів», цілковито поринула у політику, здобуваючи місця в парламенті для Марґарет Тетчер та її прихильників. І після перемоги торі на виборах Емму призначили заступницею міністра охорони здоров’я, а потім – і міністром. Та її брат, Джайлз Беррінґтон, як представник Лейбористської партії, опинився по інший бік барикад, ставши затятим опонентом сестри. Однак несподівана хвороба Емми враз змінила звичний плин життя родини Беррінґтонів-Кліфтонів…

Анна-Марія та Пилип Наум’яки, французи українського походження за батьком, віднаходять своє коріння, що занурює їх у страшну трагедію, в якій втратила життя майже вся їхня родина. Цією працею особистого характеру вони започатковують самобутній підхід, що поєднує в собі роботу історика, родинну пам’ять і пам’ять колективну. Автори зі спогадів свого батька та очевидців подій відтворюють драматичні події того часу. Особиста розповідь підкреслює, якою мірою атмосфера заперечення, створена потужною комуністичною пропагандою давила на тих, хто прагнув правди.

Роман «Невеличка драма» – це історія нещасливого кохання Марти Висоцької та Юрія Славенка. Красива, молода, сповнена сил і мрій, Марта має роботу й власне житло. Проте їй самотньо в місті, яке нещадно її переслідує, вона живе мріями про того єдиного принца, як у романах. До неї навідується багато чоловіків, які прагнуть мати її за дружину або коханку. Однак ні з ким із них Марта не погоджується на взаємини. І ось у це спокійне розмірене життя вривається нове почуття – пристрасть, яке Марта плутає з коханням.

Тут є все: несподіваний секс, марні дівочі сподівання про шлюб, розрахунок і зрада.

П’ята книга «Галицької саги» охоплює події 1934–1939 років, тому так і називається «Ante bellum» («Перед війною»).

Виросло нове покоління жителів Перетина, і вже вони, молоді люди, стали визначати його життя: хтось бачив своє покликання у роботі на землі; хтось не міг змиритися з тим, що його батьківщину знову поділили між собою сильні держави; керівники Організації Українських Націоналістів усіляко намагалися владнати конфлікт, який назрів між «стариками» і молоддю.

Але для перших польська влада встановила майже нездоланні перешкоди; других чекав концтабір Береза-Картузька, а у поки що невідоме більшості українцям місто Роттердам на радянському судні направлявся вбивця…

Ніхто не знав, що це аж далеко не ідилічне життя враз закінчиться у вересні тридцять дев’ятого року.

Видатний британський письменник Герберт Веллс (1866–1946) – автор близько 40 романів, один з першопрохідців у жанрі наукової фантастики. Ще на початку XX ст. він передбачив великі відкриття, які змінять долю людства, намалював картини майбутнього. Його твори відрізняються оригінальністю, непередбачуваним сюжетом і яскравими, цікавими героями. А деякі винаходи, описані ним іще сто років тому, існують і сьогодні.

«Невидима людина» – це трагічна історія вченого Гриффіна, який зробив дивовижне відкриття і вважає себе «надлюдиною». Кинувши виклик людству, він свій талант ученого звернув у зло. Але програв. Роман, написаний у 1897 році, вирізняється напруженим, майже детективним сюжетом і вражає поєднанням психологічної та побутової достовірності з фантастичністю подій.

До видання також увійшла «Повість про дні майбутні» Герберта Веллса, що була написана в 1899-му і не перевидавалася українською з 1930 року.

Що нам відомо про сподвижників Богдана Хмельницького? Про людей, котрі пов'язали власну долю з боротьбою славного гетьмана? Ким вони були, як жили, що залишили по собі? Як не сумно це розуміти, але про Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса і багатьох інших відомо значно менше, ніж заслуговують ці люди за свої життя, що вони їх поклали на олтар служіння Батьківщині. Герой твору Юрія Сороки, полковник кальницький, вінницький і подільский, а пізніше й наказний гетьман Іван Богун є чи не найяскравішою постаттю в плеяді полковників Хмельницького. Чи таким він був, яким дозволив собі зобразити його автор? Чи зміг він показати його так, як того заслуговує славетний український лицар? Залишимо це на суд читача, якого на сторінках цієї книжки чекають буревії і бойовища України XVII сторіччя…

Що нам відомо про сподвижників Богдана Хмельницького? Про людей, котрі пов'язали власну долю з боротьбою славного гетьмана? Ким вони були, як жили, що залишили по собі? Як не сумно це розуміти, але про Івана Богуна, Данила Нечая, Максима Кривоноса і багатьох інших відомо значно менше, ніж заслуговують ці люди за свої життя, що вони їх поклали на олтар служіння Батьківщині. Герой твору Юрія Сороки, полковник кальницький, вінницький і подільский, а пізніше й наказний гетьман Іван Богун є чи не найяскравішою постаттю в плеяді полковників Хмельницького. Чи таким він був, яким дозволив собі зобразити його автор? Чи зміг він показати його так, як того заслуговує славетний український лицар? Залишимо це на суд читача, якого на сторінках цієї книжки чекають буревії і бойовища України XVII сторіччя…

Усебічно обдарований, енциклопедично освічений Іван Франко (1856—1916) відомий не тільки як поет, прозаїк, драматург, але і як літературознавець, перекладач, публіцист, історик. Сюжети для своїх творів він черпав із життя і боротьби рідного народу, з першоджерел світової культури. Франка називають титаном праці. Протягом свого життя він видав сім збірок поезій та цілу низку поем, написав близько 15 драм, перекладав з 14 мов твори світових класиків. Його проза охоплює понад 100 оповідань, новел, 10 романів і повістей. Іван Франко першим з українських письменників номінований на Нобелівську премію з літератури (1916).

Праця «Психологія сексуальності» видатного австрійського лікаря, психоаналітика і засновника методу психоаналіза Зиґмунда Фройда (1856–1930), що з’явилась у 1905 році, справила на сучасників враження вибуху гранати і стала визначним явищем не тільки в європейській науці того часу, а й у суспільному житті. Вона привернула увагу багатьох людей до цієї фактично закритої теми, тим самим значною мірою сприяла змінам їхнього уявлення про сексуальність. Вчений вперше торкнувся питання дитячої сексуальності, розглянув природу статевого потягу і різних сексуальних відхилень – перверсій.

Томас Еріксон (нар. 1965) – шведський письменник, психолог з соціальних комунікацій, біхевіорист та особистий тренер. Як письменник він дебютував у 2011 році з кримінальною серією про біхевіориста Алекса Кінга. Томас написав дві науково-популярні книги про спілкування та поведінку людей – «В оточенні ідіотів» і «В оточенні психопатів». «В оточенні ідіотів» – бестселер 2015—2018 років. Томас Еріксон поділяє людей на чотири кольорові типи. Він описує логіку поведінки, темперамент, систему цінностей представників кожного з кольорів. Чому одних людей ми розуміємо з півслова, а інших не розуміємо взагалі? Чому дуже успішні люди інколи здаються нам ідіотами і психопатами? Як подивитися на себе очима інших людей і навчитися розуміти навіть тих, хто на нас абсолютно не схожий? Книга допомагає краще сприймати людей з різними типами поведінки й ефективно з ними спілкуватись і може стати настільною для керівників, психологів, менеджерів усіх рівнів.

Трагічна доля судилася Василю Стусу (1938—1985) – талановитому українському поету, прозаїку, перекладачу, літературознавцю, правозахиснику, одному з найактивніших представників українського культурного руху 1960-х років. Він був людиною, не здатною на компроміси, яка завжди йшла шляхом правди і заплатила за це власним життям, людиною, яка з гідністю казала про себе: «…Голови гнути я не збирався, бодай що б там не було. За мною стояла Україна, мій пригноблений народ, за честь котрого я мушу обставати до загину».

Роберт Луїс Стівенсон (1850–1894) – відомий англійський письменник і поет, класик неоромантизму й автор пригодницьких романів і повістей – увійшов в історію світової літератури як тонкий стиліст і майстер психологічного портрета.

«Діамант Раджі» – цикл із чотирьох новел про пригоди князя Богемії Флорізеля, вінценосного авантюриста, людини вельми артистичної та ексцентричної, улюблена справа якої – розслідування заплутаних злочинів та інтриг. Флорізель, знов опинившись у потрібний час у потрібному місці, розгадує загадку дивних подій, пов’язаних з родиною сера Томаса Ванделера, а також із безцінним скарбом – Діамантом Раджі, який заподіяв стільки лиха.

«Мазепа. Історичні картини» – це переклад історичної монографії Альфреда Єнсена, створеної в 1912 році. Постать Івана Мазепи і досі є надзвичайл но супереч ивою, по-різному переосмислюється й викликає різноманітні дискусії не лише в українській, але і в європейській спільнотах. Окрім цього, особистість та вчинки гетьмана постійно міфологізуються та романтизуються, овіюються численними теоріями, припущеннями і вигадками такою мірою, що навіть досвідченим науковцям важко відділити істину від вимислу. Дослідження Альфреда Єнсео на не позбавлене суб’єктивних цінок та висновків, проте в той же час становить неабияку вартість для українців, оскільки, по-перше, дозволяє поглянути на себе і свою історію очима видатного європейця, а по-друге, містить багато фактичного м матеріалу, спогадів та листування, які ожуть засвідчити невідомі моменти з житз тя Івана Мазепи та відкрити широкому агалу його об’єктивний портрет.