Скачать книги издательства «Фоліо»

«Чотири шаблі» – роман про глибинні духовно-психологічні засади народного руху в Україні періоду національно-визвольних змагань та громадянської війни. І цього разу письменнику вдається до останньої сторінки в напрузі тримати увагу читача завдяки розповіді про різноманітні випробування, авантюристичні, напівфантастичні пригоди героїв.

Юрій Яновський (1902 —1954) – один з найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини ХХ століття. При згадці цього імені постає перед очима «світ спекотний і шалений, бачиться степ у переблискуванні шабель, охоплений курявою битви». Романи письменника «Вершники» і «Чотири шаблі» належать до кращих творів про героїку Громадянської війни. До видання включено оповідання («Роман Ма», «Байгород», «В листопаді» та ін.), есеї («Голлівуд на березі Чорного моря»), романи («Майстер корабля», «Чотири шаблі», «Вершники»), в яких розкривається яскравий талант Юрія Яновського.

Роман Юрія Яновського «Майстер корабля» – один з найоригінальніших творів періоду Розстріляного Відродження – сьогодні повертається до читача. Це романтичний пригодницький роман, у якому яскраво втілено тему подвигу, кохання, відданості дитячій мрії.

«У робфаківця на столі стоїть попільниця. Зовнішнім виглядом, білою фарбою вона нагадує плисковату морську мушлю. В дійсності ж – це кістка з лоба чоловіка…»

За змістом, життєвим матеріалом й за художньою вагою роман Ю. Яновського «Вершники» – один із кращих творів радянської літератури про героїку Громадянської війни. Кривавою хвилею прокотилася вона по Україні. Заради примарних ідеалів брат убивав брата, батько вбивав сина, а син підіймав руку на батька: смерть чаклувала на кожному кроці. Мабуть, тим, хто жив у цей страшний час, здавалось, що прийшли останні дні світу… Але між тим «Вершники» – це справжня поема про боротьбу добра і зла на землі, про красу українського неба і степу, про людську витривалість і жадання свободи.

«Ви відгадали – я хочу топтати романтичні полині. На ноги посиплеться гіркий пил, гіркий пил. Стежка буде вести за горби, в полиневий край. Гіркі подихи піднесе мені степ. Сонце розпливеться коло обрію, як рана. День позганяє вітри на тирло на ніч. А я топтатиму гіркі полині».

«…Величезна ніч обняла Большакова за шию. Заглянула в вічі…

І мене голубила так ніч. Я знаю про зелене жито, як пахне, і мене нічна хвилює млость. Я тепер щойно наповнюю себе проміннями зорь, таємницями хвилин. Тепер я лише відчуваю велике, і перо моє ворогує з думкою. Тепер в мені хаос. А пройде час, а зігнуться мої юнацькі плечі, і перше срібло на голові неминуче надійде – я буду суворим майстром. Я не випущу тоді блукати між рядками зайвого слова, я не дам бачити будування своїх будинків. Моє перо холодно ліпитиме рядки, і книжка, як дім, чекатиме недовговічного хазяїна – чужої думки».

Ми, байгородці, ніколи не любили тимчасової влади, себто всіх тих, що, зайшовши у гості, хотіли покласти на нас свої носилки і повісити на нашу вішалку шинелю і кобуру нагана. Ні, їм доводилось у нас спати в передній, не знаючи, хто їх збудить ранком. А згадуючи, що ми – місто величеньке, звише півсотні тисяч, легко поставити крапку: так, кожна така влада мала з нами клопіт. Ми знаємо, що наше місто, розлігшися на річці головою до сходу, подібне до прекрасної дівчини, що потягається ранком на дівочій постелі, розметавши ковдру і затуляючи очі руками від світла. Непорядок у кімнаті, неприбрано, а дівчина не встає собі, засинає, підклавши руку під рожеву щоку. Так місто ранком завивається в пару з млинів, в дим і в тумани, що їх нажене вітер зі степу.

«…Знову старий мамут Вім, що його бойовий бивень пролежав у землі над Дніпром 53 000 років, старий Вім проходить перед моїми очима. Знову обсипається пісок у конусній ямі поганої оперети. Знову примітивні мелодії доносить мені вітер. Голі статисти з кудлатими перуками – мої минулі батьки. Темний схід дешевого синього кольору, який я встидаюсь помічати тепер. Багато метрів фільму пройде перед примруженими очима, доки я дивлюся на нахідку: бивень Віма».

«З Берліна мій друг привіз спокійні манери великого міста і трошки сивини на скронях. Його замріяність не виходить за ці межі. І лише хвилинами незрозумілих вечорів його дух буйно розквітає. Мій друг думає образами й фарбами. Він не є художник, бо це слово означає безконечну кількість обріїв. У мого друга один обрій – конкретне думання».

«…Трьох дівчат вважали в університеті за нерозлучних подруг, хоч і вчилися вони на різних факультетах. Віку були не зовсім похилого – близько шести десятків літ, коли брати загальну суму їхніх років. Звали їх Воля, Рада й Аліна, причому – перша була математик, друга – біолог, а третя вчилася на філологічному. Одностайність, із якою вони зневажали проблеми кохання й висміювали чоловічу стать, створила їм між товаришами сумну славу «старих дів», що, як відомо, належить до дуже маловживаного лексикону…»

У цій книзі представлені нариси про найяскравіших особисто стей минулого та сучасності, які народилися на Україні і своєю працею та талантом прославляли цю країну і вплинули на хід її історії. Разом з життєписами знаменитих діячів культури, науки, військової справи, спорту (Т. Шевченка, Г. Сковороди, М. Башкирцевої, Є. та Б. Патонів, братів Кличків та багатьох інших) подані нариси про людей, чиї імена досі незаслужено перебувають в тіні, – І. Паскевича, І. Гудовича, Г. Гамова, І. Буяльського. А між тим вони неабияк сприяли розвитку науки, культури, були великими фахівцями військової справи, отже своє місце в «Галереї національних героїв» займають по праву.

У творчій спадщині Івана Нечуя-Левицького (1838—1918) значне місце посідають історичні твори. Славному героїчному минулому українського народу присвячено романтичну казку «Запорожці», хвилюючу повість про вільну козацьку державу – Запорозьку Січ. Письменник переносить Січ у зачарований казковий світ під дніпровськими порогами, звеличує січове козацьке лицарство, що навічно залишилося у пам’яті народній.

У романі «Гетьман Іван Виговський» відтворено один з найдраматичніших періодів в історії України за часів після смерті Богдана Хмельницького. Герой роману Іван Виговський, безсумнівно, особистість складна і неоднозначна. Вболіваючи за долю України, він все ж таки свої особисті амбіції ставив вище інтересів держави, і, зрештою, влада для нього стала дорожчою за Батьківщину…

Монография доктора исторических наук профессора Д. В. Табачника посвящена родившимся на украинской земле выдающимся полководцам разных времен – от князей Киевской Руси до генералов и маршалов Великой Отечественной войны. Автор не делит полководцев на «своих» и «чужих» по этническому, религиозному или идеологическому признакам. Ему интересны все рожденные в Украине полководцы, многие из которых внесли значительный вклад в развитие военного искусства – великий князь Киевский Святослав Храбрый и крымский хан Менгли-Гирей, гетман Богдан Хмельницкий и польский король Ян Собеский, белый генерал Михаил Дроздовский и красный начдив Николай Щорс. Особое внимание уделяется череде блестящих полководцев Российской империи и Советского Союза, являющихся общей гордостью Украины и России. В монографии использованы уникальные архивные материалы, мемуары, свидетельства современников. Книга написана увлекательно и ярко, представляет значительный интерес для всех, кто интересуется отечественной военной историей.

Предсмертные стихи самураев – уникальное явление в мировой литературе. В них соединилось казалось бы несоединимое: аристократическая изысканность танки и суровый воинский дух. И этот сплав породил настоящую высокую поэзию.

Роман В. Єшкілєва і О. Гуцуляка «Адепт» критики відносять до найвідоміших та найцікавіших творів української історичної романістики. Динамічний захоплюючий сюжет переносить читача у ІХ століття, знайомить із суворими воїнами слов’яно-варязької Русі часів Аскольда і Хельга, мудрецями таємничої Хазарії та святими відлюдниками із християнських монастирів Єгипту. Головний герой роману – молодий київський жрець Ратибор – стає учасником грандіозних битв давнини, які на тисячоліття визначили долю Великого Євразійського степу. Битв, де зійшлися у смертельному двобої південна зірка і північна свастика.

Олесь Ульяненко (справжнє ім’я Олександр Ульянов; 1962–2010) – найрадикальніший і найжорсткіший український письменник, автор понад 20 творів. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Сталінка», «Дофін Сатани», «Квіти Содому». Трилогія «Ангели помсти» друкується вперше.

Буремне життя Олеся Ульяненка сповнене пригод і таємниць. Відомо, що він закінчив Миколаївську морехідку, був якутським шаманом; воював спочатку у ВДВ у Німеччині, а потім в Афгані; тусив з легендами пітерського року; заробляв на життя підпільним боксом; був послушником у Лаврі; він єдиний в Україні отримав Малу Шевченківську премію; був першим офіційно визнаним порнографом незалежної України; відстояв своє добре ім’я у суді і був знайдений мертвим у своїй квартирі за півроку по тому.

Трилогія «Ангели помсти» складається із трьох частин – «Марго», «Альма» і «Танька». Це, без перебільшення, кримінальне чтиво розкриває перед нами світ розкішних та підступних жінок та їхніх романтичних коханців – красивих і сильних чоловіків. Три історії, три жіночі долі – зовсім різні, проте…

Усе, що ви хотіли дізнатися про смерть, але страхалися спитати…

Олесь Ульяненко – найрадикальніший і найжорсткіший український письменник, скандальний і непередбачуваний, автор понад 20 романів. Він єдиний в Україні отримав Малу Державну премію ім. Т. Шевченка (1997). У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи: «Сталінка», «Дофін Сатани», «Квіти Содому» і трилогія «Ангели помсти».

«Жінка його мрії» – твір, який вбив свого автора. У 2009 році цей роман був визнаний порнографічним, після чого його було вилучено з книгарень. Майже рік Олесь Ульяненко відстоював свої права і гідність у суді, міжнародні правозахисні організації оприлюднювали гнівні листи, радіо «Свобода» розповсюджувало інформацію по всьому світові, в той час як невідомі люди телефонували письменникові і погрожували, що коли він виграє суд, то за півроку помре. Так і сталося: за півроку після суду письменника знайшли мертвим у його квартирі. Можливо, загадка смерті Олеся Ульяненка відкриється нам після прочитання його роману?…

Методики цигун, представленные в этой книге, могут быть освоены самостоятельно, в домашних условиях. Для занятий не требуется каких-то особенных условий: их можно выполнять практически везде – дома, во дворе или в парке. В книге приводятся конкретные рекомендации и подробные объяснения, как правильно выполнять упражнения и каких результатов можно добиться.

«Замечу сразу: я не приглашаю к себе в гости – на эти страницы – тех, для кого серьезное выражение лица является свидетельством ума. Как говорил барон Мюнхгаузен, именно с этим выражением делались самые большие глупости на земле. Поэтому предупреждаю: уважаемые Серьезные Люди, не тратьте время на чтение. Эта книга – дань моему детскому увлечению Александром Дюма и… полная авантюра по отношению ко всем, возможно, узнаваемым историческим и неисторическим лицам, живущим на этих страницах…»

Ирэн Роздобудько

«Не у каждого есть подруга, которая знает ответ на любой вопрос. Мне повезло – у меня она есть. Мудрая, собранная, всегда зрит в корень и упрямо идет к цели. И хоть я не всегда была ней согласна, и за годы нашей дружбы мы спорили не раз, но в трудные минуты всегда была рядом, поддерживала и вселяла веру в себя… Стань продюсером собственной жизни с Л. Лузиной!» Наталья Могилевская

«Не у каждого есть подруга, которая знает ответ на любой вопрос. Мне повезло – у меня она есть. Мудрая, собранная, всегда зрит в корень и упрямо идет к цели. И хоть я не всегда была ней согласна, и за годы нашей дружбы мы спорили не раз, но в трудные минуты всегда была рядом, поддерживала и вселяла веру в себя… Стань продюсером собственной жизни с Л. Лузиной!» Наталья Могилевская

«Не у каждого есть подруга, которая знает ответ на любой вопрос. Мне повезло – у меня она есть. Мудрая, собранная, всегда зрит в корень и упрямо идет к цели. И хоть я не всегда была ней согласна, и за годы нашей дружбы мы спорили не раз, но в трудные минуты она всегда была рядом, поддерживала и вселяла веру в себя… Стань продюсером собственной жизни с Л. Лузиной!» Наталья Могилевская

«Не у каждого есть подруга, которая знает ответ на любой вопрос. Мне повезло – у меня она есть. Мудрая, собранная, всегда зрит в корень и упрямо идет к цели. И хоть я не всегда была ней согласна, и за годы нашей дружбы мы спорили не раз, но в трудные минуты всегда была рядом, поддерживала и вселяла веру в себя… Стань продюсером собственной жизни с Л. Лузиной!» Наталья Могилевская