Скачать книги издательства «Фолио»

Что такое буддизм? Кто такие буддисты? Как живут, о чем думают последователи одного из самых древних и распространенных на сегодняшний день вероучений?

Эта книга – незаменимый помощник, если вам нужно быстро найти короткие и четкие ответы на все распространенные вопросы о буддизме.

В настоящий момент почти треть населения Земли хотя бы номинально принадлежат к той или иной христианской конфессии. Всех этих людей объединяет более или менее глубокая вера в Бога Творца и Божия Сына Иисуса Христа, пройденный ими обряд крещения и намерение следовать определенным нравственным требованиям, которое опять же может воплощаться в их жизни сравнительно полно.

В книге такого небольшого объема очень трудно рассказать даже об основных вехах в истории христианства, но авторы надеются, что книга станет путеводителем к другим книгам, более подробным и содержательным.

Цей роман, завершений і вперше опублікований 2000 року, можна віднести до жанру «пророцтв», або, науковою мовою, антиутопій. Ще можна сказати, що автор передбачив одне з роздоріж, на якому ще зовсім недавно стояла наша країна – розділення України на Східну та Західну. Що насправді розділяє стіна, якщо її побудувати по живому тілу міста, країни? На що здатна людина, чиє дитинство й молодість залишились в недосяжності у кількох кілометрах поруч? Сашко Ірванець, який «побачив її, Стіну. Побачив її у своєму рідному місті» розповідає про це досить переконливо. Стає моторошно. Хочеться будь-що не допустити ситуаціїї, коли ти мусиш відповісти собі на питання: «Чим та ким я можу пожертвувати, а ким – ні?..»

Книжку «Сатирикон-XXI», яка охопила основний масив прозового й поетичного доробку Олександра Ірванця 50-річнний поет, прозаїк, перекладач та есеїст подарував собі до ювілею. До збірки увійшли вже відомі читачеві два романи Олександра Ірванця: «Рівне/Ровно» та «Хвороба Лібенкрафта», оповідання, які раніше вийшли друком у книжці «Загальний аналіз», та вірші, що їх можна прочитати на сторінках збірки «Мій хрест».

Окрім виданих раніше творів, книжка приваблює і новими творами: поемою «Білорусь» та оповіданням «Play the game». Відтак «Сатирикон-XXI» став своєрідним підсумком трьох десятиліть творчої діяльності автора.

«Намерение!» – это новый роман Любко Дереша. Он вышел в 2006 году и в Европе был издан огромными тиражами.

…У простого сельского мальчишки с мультяшным именем Петя Пяточкин внезапно обнаруживается невероятный дар – феноменальная память. Со временем привыкнув к этому дару, он начинает понимать, что дано это ему не просто для забавы, а для… А, собственно, для чего? Для того, чтобы выйти на качественно новый, высший уровень своего существования как личности? Для того, чтобы уметь находиться одновременно в параллельных мирах? Для того, чтобы выбрать собственный путь, который он должен пройти непременно один, и завершить его? Или все же не завершить?..

Георгий Тимофеевич Береговой – заслуженный летчик-испытатель, летчик-космонавт, дважды Герой Советского Союза, единственный из космонавтов, кто удостоен этого звания еще в годы Великой Отечественной войны. Второй звездой Героя Береговой был награжден в 1968 году за испытательный полет на космическом корабле «Союз-3». Этот полет стал новым этапом в развитии техники пилотируемых орбитальных кораблей. Итоги «звездного рейса» нашли отражение в подготовке новых космических полетов, и Георгий Береговой принимал в этом самое деятельное участие. Талантливый руководитель и опытный летчик, он пятнадцать лет возглавлял Центр подготовки космонавтов, был учителем и другом для сотен людей, которые продолжили славное дело изучения и освоения космоса.

Роки нестримною ходою продовжують свій рух, усе далі й далі відкидаючи нас у часі від подій початку XX сторіччя, коли у полум’ї революції народжувалась Українська Народна Республіка. Народжувалась, щоб усього лиш на коротку мить посіяти в серцях справжніх українців надію на відродження колишньої величі козацької Гетьманщини, вчинити відчайдушну спробу продемонструвати світові, що Україна є самостійною державою.

У нашій книзі мова піде про знаменитий за своєю трагічністю і героїзмом бій під Крутами. Не буде перебільшенням сказати, що цей бій, а також значення, яке він мав у боротьбі за незалежність України, посідають одне з чільних місць у новітній історії Української держави.

Походи 1648 р. Богдана Хмельницького, та особливо його перемоги під Жовтими водами та Корсунем, створили умови для формування самостійної Української держави – Гетьманщини. Перемога під Зборовом примусила поляків підтвердити старовинні права українського козацтва і таким чином заклала підвалини української державності. Однак поразка під Берестечком і наступні тяжкі битви з польським коронним військом довели неможливість збереження Української держави тільки силами українців, що й призвело до рішення, яке було прийняте 8 січня 1654 року на Переяславській Раді, про підписання договору між Україною та Росією.

Походи турецької армії та її союзників на Правобережжя і до Чигирина, а також битви, які відбулися в межах тієї операції османського війська, дістали назву Чигиринських походів 1677–1678 років.

У цій книжці нами, на основі історичних джерел та робіт українських і закордонних вчених, зроблена спроба висвітлити Чигиринські походи, що, злившись із сірою стрічкою української Руїни, протягом тривалого часу залишалися поза увагою української історичної науки й освітлювалися головним чином російськими вченими. Ці походи, безперечно, заслуговують на те, щоб згадка про них жила в народній пам’яті.

XVII сторіччя. Кінець Хмельниччини. Україна зазнала чи не найтяжчих часів: тривала боротьба за вплив на неї між Річчю Посполитою і Московським царством, панував розбрат, запеклі суперечки серед козацької верхівки Війська Запорозького. Україна фактично розпалася на дві частини – Правобережну і Лівобережну. Остаточний розкол країни закріпила Чорна рада, яка відбулася у червні 1663 року в Ніжині і знаменувала початок занепаду Гетьманщини, держави, створеної Богданом Хмельницьким.

Биография Эдуарда Георгиевича Багрицкого – поэта, переводчика и драматурга, оказавшего влияние на целую плеяду поэтов. Романтические яркие стихи Багрицкого до сих звучат в песнях. Книги его переиздаются. Творчество поэта вызывает споры и в наши дни.

Людей во все времена привлекали жгучие тайны и загадочные истории, да и наши современники, как известно, отдают предпочтение детективам и триллерам. Данное издание "Дворцовые перевороты" может удовлетворить не только любителей истории, но и людей, отдающих предпочтение вышеупомянутым жанрам, так как оно повествует о самых загадочных происшествиях из прошлого, которые повлияли на ход истории и судьбы целых народов и государств. Так, несомненный интерес у читателя вызовет история убийства императора Павла I, в которой есть все: и загадочные предсказания, и заговор в его ближайшем окружении и даже семье, и неожиданный отказ Павла от сопротивления. Расскажет книга и о самой одиозной фигуре в истории Англии – короле Ричарде III, который, вероятно, стал жертвой "черного пиара", существовавшего уже в средневековье. А также не оставит без внимания загадочный Восток: читатель узнает немало интересного из истории Поднебесной империи, как именовали свое государство китайцы.

Наполеона, как правило, ставят в один ряд с такими полководческими гениями, как Александр Македонский и Юлий Цезарь. Но, с другой стороны, его часто называют предтечей антихриста и сравнивают с Адольфом Гитлером. Так что же двигало этим человеком, на совести которого более десяти войн, названных его именем и унесших множество человеческих жизней? Что представляли собой эти войны: разрушали старый феодальный мир и служили делу построения новой Европы или просто удовлетворяли ненасытное честолюбие и жажду власти человека, которого сначала называли "маленьким капралом" Буонапарте, потом генералом Бонапартом и, наконец, императором Наполеоном I?

«Для того, щоб ми здобули ту незалежність, якої хочемо, мусимо пройти Хресну прощу, – каже Роман Іваничук. – Не якусь конкретну. Символічно народом пройти цей шлях». «Хресна проща» – це історичний роман, в якому поєднано різні часи: історія володорювання Данила Галицького, його сина Лева й славетного співця Митуси; початок XX століття, коли парохом у селі Страдчі на Яворівщині був отець Миколай Конрад, український греко-католицький святий; хрущовська «відлига», часи існування «Доморосів» – гуртка молодих студентів-філологів, одним із яких був і Роман Іваничук. Об'єднує ж ці всі часи Страдчівська печерська Лавра, а також вічне запитання: «Як зберегти вірність, себе для своєї землі?»

Поэзия Никиты Джигурды не удивит вас. Она шокирует. За ядрёным словом всегда философия, за нарочитым эпатажем – нежные звуки любви. Да, торт – это изумительно, но иногда хочется хрена.

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778—1843) – перший український прозаїк, талановитий драматург, творчість якого мала значний вилив на розвиток української літератури. Головним творчим принципом Квітка-Основ’яненко вважав «писання з натури», про те, що було йому знайоме і близьке. А знав він найкраще і любив свою рідну Харківщину, її природу, звичаї її мешканців, які стали героями його творів.

Беручи свої сюжети «виключно з життя народного», скаже перегодом Іван Франко, Квітка-Основ’яненко на ціле десятиліття випередив відповідні твори письменників «натуралістів»: Жорж Занд, ІванаТургенєва, Федора Достоєвського та інших. Так чи ні, а нова українська література багатьма своїми рисами завдячує саме Квітці-Основ’яненкові. Недаром же Юрій Федькович назвав його ясним місяцем на небосхилі українського слова, а Михайло Драгоманов зарахував Квітку-Основ’яненка, поруч із Тарасом Шевченком та Миколою Гоголем, до трійки найбільших українських класиків XIX століття.

Данило Апостол (1654—1734), ставши гетьманом Лівобережної України у скрутний для країни час, незважаючи на свій більш ніж поважний вік (73 роки), зумів залишити помітний слід в історії України: саме за його петицією Анна Іоаннівна у так званих «Решительных пунктах» підтвердила – хоч і обмежену – козацьку автономію. Не маючи змоги вести самостійну зовнішню політику, Апостол кинув усі сили на піднесення економіки, взявся за викорінення корупції, впорядкування земельних відносин. І, звичайно, старий гетьман постійно зміцнював безпеку України: за часів його правління будується Українська оборонна лінія від Дніпра до Сіверського Дінця, завдяки його сприянню в Україну повертаються запорозькі козаки і засновують Підпільненську Січ.

З усіх козацьких гетьманів Лівобережжя другої половини ХVII—XVIII ст. Дем'ян Многогрішний лишається майже незнаним. Історія його життя вражає. В книзі йдеться про послідовні спроби гетьмана відстояти українську автономію.

Останній гетьман Лівобережної України. Його діяльність співпадала із настроями імператриці Єлизавети, і відбувалася у фарватері політики Петербурга, однак при цьому відчутно зменшився тиск на український традиційний устрій самоуправління, хоча й навіть не порушувалося питання про можливість відносин з іншими державами або власну фінансову систему.

…Історія ця починалась зовсім звичайно. Друзі-п'ятикласники Сергій та Митько приїхали на літній відпочинок у село. Вчителька ботаніки дала їм завдання – зібрати колекцію комах. Але хто ж міг уявити, що замість комах хлопці почнуть полювати… на страшну химеру, що живе в озері. Звідки взялась та потвора, як її захопити? Друзі починають діяти…

Про незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька (і не тільки їх) весело розповідає відомий український письменник Ярослав Стельмах у своїй книжці повістей та оповідань «Митькозавр із Юрківки».

Історія меценатства – одна з найцікавіших сторінок минулого, тому що приховує в собі чимало загадкових, а подекуди драматичних людських доль. На жаль, так історично склалося, що наша земля в епоху своєї бездержавності, ставала «ласим шматком» для інших, більш могутніших держав, котрі насаджували свої права, закони, звичаї та релігію. Ревними боронителями православної віри та української культури були князі Острозькі.

Свій славетний твір «Проби» французький мораліст Мішель Монтень (1533—1592) оприлюднив у сорок сім років. У цій книзі він насамперед вирішив відповісти на запитання, яке стало його гаслом: «Хто я?». Героєм «Проб» можна вважати саму людську думку, вільну від догматизму і схоластики, не залежну від сильних світу цього, безстрашну, критичну. Завдяки розкутій манері викладу у творі представлено різні літературні жанри: і філософську розвідку, і критичний есей, і повістярське побутописання, і навіть вірші у прозі.

Ольга Кобилянська (1863—1942) – відома українська письменниця демократичного напряму. Її творча спадщина велика і різноманітна: поезії в прозі, новели, оповідання, повісті, романи.

Однією з проблем, які глибоко її хвилювали, була доля жінки, її право на освіту, працю, на громадське життя. Кобилянська однією з перших в українській літературі звернулася до теми рівноправ'я чоловіків і жінок, торкалася письменниця й теми «інтелігенція і народ», тому вона мала повне право сказати про себе: «Одна праця, одне перо та власне моє “я” зробили мене тим, чим я є, – робітницею свого народу».

Панас Мирний – псевдонім Панаса Яковича Рудченка, класика вітчизняної літератури, громадського і культурного діяча, видавця, фольклориста. Саме йому судилося стати засновником і одним із найвидатніших представників української психологічної прози. В історію української літератури видатний письменник Панас Мирний (—1920) увійшов як майстер психологічної прози.