Скачать книги издательства «Фоліо»

Я – Олександр, Фільц за батьком, Павенцький за мамою. Мої батьки, діди, прадіди і так далі львів’яни в енному поколінні; тут понароджувались і тут… перед тим як піти, зобов’язані докладатись до історії міста і решти світу – на власний розсуд і манір. Мабуть, мені випало хоч якось заповнити цю прогалину – у власний спосіб і за суб’єктивною необхідністю. Я виявився психіатром за спеціальністю «професор» і на цій фаховій дорозі мав чудового товариша, в минулому також психіатра – Андрія Більжо. Нині він глобально відомий карикатурист і письменник, родом із Москви, але живе здебільшого у Венеції, бо так склалися обставини і його стосунки з нинішнім російським руководінням. Тепер, після останньої зустрічі з Андрієм у Львові, де він презентував свою суперову книжку про п’ятьох улюблених письменників, мене заїло, і з почуття злосливої заздрості мені довелося написати ще декілька опусів буйдологічного типу. Залишається лише щиро подякувати видавництву «Фоліо» за пережите приємне здивування: цю книжку з ілюстраціями Андрія Більжо.

Іван Драч (нар. 1936 р.) – неоднозначна фігура українського культурного простору. Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, політик, лауреат Шевченківської премії і Державної премії СРСР, кавалер ордену князя Ярослава Мудрого V ступеня (1996), Герой України (2006). Творчість Драча відома не тільки в Україні, а й далеко за її межами. В літературі доби «шістдесятників» його поезія свого часу наробила чимало галасу. В кінематографі саме за сценаріями Драча було створено низку справді культових фільмів – «Пропала грамота», «Криниця для спраглих», «Камінний хрест».

До видання увійшли вірші, написані у 60—70-ті роки минулого століття, в яких чудово розкривається непересічний поетичний талант І. Драча.

Ця книга – діалог істориків, географів, літературознавців, письменників і публіцистів про час і простір підавстрійської Галичини від кінця ХVIII ст. до Першої світової війни, розпаду Дунайської монархії. Насамперед показано історичну спадщину «довгого» ХІХ ст. У цей час у складі Австро-Угорської монархії Галичина стала нафтовим Клондайком та Ельдоpадо – одним із світових центpів видобутку «чорного золота». В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. до неї була пpикута увага багатьох політиків і міжнаpoдних компаній: на певний час кpай став об’єктом конкуренції між пpедставниками великого капіталу. У столиці Галичини з’явилася перша на українських землях газета, запущено дирижабль, залізничний потяг і трамвай, на базі дрогобицької нафти винайдено гасову лампу. Там з’явилися перші українські партії, наукові товариства, студентські об’єднання, кооперативні структури, парамілітарні і скаутські організації, бальнеологічні курорти, футбольні та хокейні команди. Карпатський край кінця ХІХ – початку ХХ ст. став П’ємонтом не лише для українців, але й поляків, які здобули неоцінений управлінський досвід у Галицькому сеймі і Віденському парламенті; батьківщиною для галицьких євреїв, які теж бажали політичних свобод, національно-державного усамостійнення. Така подорож в австрійську/підавстрійську Галичину дозволить краще зрозуміти трагедію і велич історії не лише цього краю з кінця XVIII ст. до Першої світової війни, але й всієї України. України, яка завжди прагнула єднання, миру, господарського і культурно-освітнього поступу.

Іван Драч (нар. 1936 р.)□– відомий український поет-шістдесятник, громадсько-політичний діяч, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. Протягом більш як п’яти десятиріч літературної діяльності він видав багато збірок поезій, драматичних творів, перекладів, кіноповістей. І. Драчеві притаманні ерудиція, вимогливий смак, масштабність бачення художнього життя, проникливість і гострота характеристик, бездоганність стилю. Його поезія – це насамперед поезія запитань, а не відповідей, поезія поставлених проблем, спроба достукатися до людини.

Эта книга – не повесть о войне, не анализ ее причин и следствий. Здесь вы не найдете четкой хроники событий. Это повествование не претендует на объективность оценок. Это очень экзистенциальная история, история маленького человека, попавшего в водоворот сложных и страшных событий, которые происходят в Украине и именуются в официальных документах как АТО (антитеррористическая операция). А для простых жителей все происходящее называется более понятным словом – война.

Это не столько история о войне, хотя она и является одним из главных героев повествования. Это история в первую очередь о семье и человеческих судьбах, преемственности поколений, о выборе и доме, о важности всего того, что в нормальной жизни кажется обыденным и значимость чего мы начинаем осознавать, лишь утратив.

Кшиштоф Зануссі (нар. 1939 р.) – видатний польський режисер, сценарист і письменник, лауреат багатьох кінофестивалів – Каннського (1980), Венеційського (1982 і 1984), ХХІІ Московського (2000) та ін., володар численних призів, серед яких – премія ім. Параджанова «за внесок у світовий кінематограф» на Єреванському міжнародному кінофестивалі (2005). У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки Зануссі «Час помирати» (2013) та «Стратегії життя, або Як з'їсти тістечко і далі його мати» (2015).

До видання увійшли чотири п’єси Кшиштофа Зануссі, вперше перекладені українською. Кожна з них являє собою спробу художнього розв’язання тієї чи іншої непростої морально-філософської дилеми. Це може бути чесність проти лжі, як-от у «Неприступній», людська гідність проти підлості, як у «Передплаченому милосерді», вибір між любов’ю земною та небесною, як у «Внутрішніх голосах», чи між сумлінням та ілюзією вседозволеності, як у «Страті двійника». Загальнолюдська проблематика, порушена в цих творах, не залишить байдужим навіть найвибагливішого читача-інтелектуала, а гострі діалоги, влучно виписані антагоністичні характери і вправна драматургія спонукають замислитися над постановкою п’єс Кшиштофа Зануссі на українській театральній сцені.

Ім’я Івана Федоровича Драча (нар. 1936 р.) відомо не лише в Україні, а й далеко за її межами. Поет, кіносценарист, драматург, перекладач, мислитель, громадський діяч, перший голова Народного Руху України (1989), лауреат Шевченківської і Державної премій СРСР, кавалер ордену князя Ярослава Мудрого V ступеня (1996), Герой України (2006). Поезія Івана Драча виразно сучасна, масштабна, інтелектуальна, емоційно насичена, вона дозволяє читачеві повернутися в минуле, зазирнути в майбутнє, спонукає перейнятися тривогами нашого часу.

До видання увійшли поезії із книжок «Противні строфи» (2005), «Із майбутньої книги» (2007), «Сивим конем» (2011), «SатирикоN. Pro i contra» (2015), в яких поет чуйно вловив найтонші вібрації сучасності.

Это книга о приключении, которое стало путеводителем. «Крайности Грузии» – история путешествия длиной 1221 километр на велосипеде по горам Кавказа. Целью автора было подтвердить или опровергнуть существование нескольких экзотических обрядов, о которых до этого не писал ни один журналист. Автор построил маршрут так, чтобы успеть увидеть и описать древние и языческие ритуалы, сохранившиеся в Грузии вопреки современной цивилизации.

Ни одно событие в этой книге не придумано, ни одно имя не изменено.

Радій Радутний, український письменник, досі відомий за фантастикою та бойовиками, після деякої творчої паузи виступив з монументальним твором у жанрі на межі історії та фантастики. В циклі «Темна синя вода» очікується не менше трьох книг, а якщо минуле автора не поглине, то, можливо, і більше.

Це перший роман із серії подорожей в минуле України, присвячений пригодам головного героя, нашого співвітчизника, в Києві початку XX і кінця XVIII століття.

Уявіть собі, що ви опинилися в ситуації, з якої немає виходу. Якщо вам загрожує смерть, і її неможливо уникнути. Що на вас чигає не найманий вбивця, від якого можна втекти або захиститись, а дещо грізне та невідворотне – сама доля. Уявіть собі, що хтось таки запропонував спосіб урятуватися, але він мало чим відрізняється від самої смерті.

Уявіть собі, що ви йдете до мети, прориваєтеся з погонями та боями, мандруючи в часі та просторі, бачите світ таким, яким він був задовго до вашого народження, спілкуєтесь з людьми, що померли десятки і сотні років тому.

Так, це перший український роман про втечу у минуле, причому не з метою подивитись – а з метою дещо змінити. Так, на читача очікує ціла серія неймовірних пригод. Так, не обійдеться без романтики, інтриг, зради і розчарування.

Але якби вам запропонували таку подорож, то невже б ви відмовилися?

Нова книжка Валентина Чемериса присвячена поетам ХХ століття, імена яких стали символами великої жертовної любові до України, незламності духу, правди й боротьби.

Що спонукало Олену Телігу, героїню повісті «Амазонка», вишукану красуню-аристократку, не менш прекрасну поетесу, яку називали новітньою Лесею Українкою, ступити на кривавий шлях боротьби за визволення Батьківщини? Письменник зображує жінку, що вміє і страждати, і радіти, і бути ніжною, але коли перед нею ворог – стає хороброю та незламною. Такою й зустріла Олена свою смерть у горезвісному Бабиному Яру в Києві в лютому1942 року, де її, патріотку, члена ОУН, розстріляли німецькі фашисти.

Про трагічну долю чотирьох поетів: Крушельницьких – батька Антона й сина Івана, та Вороних – батька Миколу й сина Марка, про їхнє життя, творчість, любов і загибель під час сталінського «Великого терору» 1930-х років читач дізнається з роману-есе «Київ – Соловки».

Михаил Саакашвили – уникальный человек, дважды вошедший в одну воду. Став лидером мнений в Грузии, он на волне Революции роз возглавил на 10 лет эту страну и изменил ее до неузнаваемости, а сейчас стал лидером мнений в быстро меняющейся Украине. Находясь на посту губернатора Одесской области, он является политиком далеко не регионального масштаба, передает свой опыт радикальных перемен привыкшей к медлительным политикам Украине.

В книге он рассказывает об истории своей семьи, об обстоятельствах, создавших революционную обстановку в Грузии 2003 года, о приходе его команды к власти и системно излагает суть проведенных в Грузии кардинальных реформ, останавливаясь не только на успехах, но и анализируя причины неудач. В каждой главе проводятся параллели с сегодняшней ситуацией в Украине, которую автор глубоко изучил изнутри.

Отдельно, что очень актуально для сегодняшнего читателя, взволнованного состоянием дел в отношениях Украины с Россией в связи с агрессией на Донбассе и в Крыму, грузинский президент рассказывает о подробностях международной дипломатической кухни накануне российско-грузинской войны августа 2008 года и в деталях описывает развитие военного конфликта. В книге приведено много ранее не известных подробностей не только грузинско-российских взаимоотношений последних 10 лет, но и рассказывается о личном общении Саакашвили с Владимиром Путиным. Также дается портрет современной Украины со срочными рекомендациями украинским политикам.

2-е издание, дополненное и расширенное.

«Ворог, або Гнів Божий» – це історія «українського Моссаду», ліквідаційної групи, сформованої виключно з однією метою – помститися агресору та загарбнику за його злочини проти українського народу.

Вони вірять у те, що кожен за свої гріхи має бути покараний. Кожен у цьому світі повинен відповідати, тому що безкарність породжує вседозволеність. Не сподіваючись на владу, на західних партнерів, на сусідів і друзів, вони беруть справу до своїх рук.

Складаються списки, знаходяться кошти, йде перевірка та вербування людей, формуються агентурні мережі, розробляються операції та стратегії. Але зосереджуються вони на головному – на ворогу, що засів за кремлівськими стінами, та навіть не розуміють, що й самі виявилися розмінною картою у великій геополітичній битві.

Головних героїв цього роману двоє. Вони різні за характером і поглядами, вони антиподи, але багато чого в них є спільного: зріст, вага, колір волосся, колір очей, вік. Коли дивитися на їхні юнацькі фото, складається враження, що це якщо не рідні, то принаймні брати у перших. Навіть пізніше, коли вони стали дорослими, і один з них зостався по-юнацькому худим, а другий огрядним, подібність все одно кидалася в очі. Але незважаючи на все це, вони друзями не були, просто інколи життя їх зводило, аби швидко знову розвести, самих їх смерть оминала, хоч і не оминала їхніх близьких, смерть завжди була на півкроку від кожного з них і била прицільно, але помилялася якраз на тих півкроку чи півхвилини.

21 декабря 2007 года в полночь Литва присоединилась к Шенгенскому пространству. В эту ночь три молодые пары, подружившиеся на рок-фестивале, собрались на хуторе Пиенагалис, чтобы отметить «Шенгенскую ночь» и поделиться друг с другом планами на будущее. Ингрида и Клаудиюс говорили о своем переезде в Лондон, Андрюс и Барбора собирались в Париж, а Рената и Витас – в Италию. Они не знали и даже предположить не могли, чем им придется там заниматься. Они доверяли Европе и были уверены, что она их не подведет. Они были молодыми и самоуверенными.

И пока они сидели за столом и ожидали «шенгенскую полночь», далеко от Пиенагалиса к шлагбауму, перекрывавшему дорогу на литовско-польской границе, подошел старик с деревянной ногой, знавший Европу как свои пять пальцев. Он дождался полуночи и, как только пограничники подняли навсегда полосатый шлагбаум, стал первым литовцем, перешедшим границу без предъявления паспорта. Перед ним тоже лежала дальняя дорога, а в тайнике его деревянной ноги отправились в путешествие вместе со своим владельцем шесть его паспортов. И все на одно имя – Кукутис…

Новая книга Виктора Киркевича «Киев для романтиков» несомненно вызовет у читателей интерес. Автор вложил в нее свои поистине энциклопедические знания о Киеве, его знаменитых улицах, домах и жителях. Он с увлечением рассказывает об Андреевском спуске и Аскольдовой могиле, киевских святых местах и Лысых горах (местах сборищ нечистой силы), а их, как известно, в Киеве целых четыре, о Владимирской улице и Верхнем городе, о Печерске и Липках, о советском прошлом города и его настоящем, пересыпая свой рассказ киевскими легендами и преданиями, историческими и просто анекдотами, историями своего знакомства с приезжими или жившими в столице Украины знаменитостями: писателем Виктором Некрасовым, кинорежиссером Александром Сокуровым, художником Ильей Глазуновым и многими другими. Издание иллюстрировано старинными почтовыми открытками из собственной коллекции автора, которые позволяют увидеть, как изменился за последнее столетие Киев.

Дмитро Донцов (1883–1973) – видатний український мислитель і публіцист ХХ сторіччя. Через заборону його імені ми тривалий час не мали змоги запізнатися з його творами.

А тим часом думки і погляди Д. Донцова мали велетенський вплив на сучасників, особливо на молодь, і відіграли визначну роль за доби національно-визвольної боротьби за незалежність України. Багато його думок не втратили злободенності і залишаються актуальними й тепер.

До видання «Культурологія» увійшли твори Дмитра Донцова, які великою мірою визначили історію та розвиток політичних ідей в Україні.

Іван Драч (нар. 1936 р.) – відомий український поет-шістдесятник, громадсько-політичний діяч, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка, Герой України. Він автор багатьох збірок поезій, перекладів, кіноповістей, а також драматичних творів. У своїх п’єсах, присвячених видатним людям України та світу, а саме: Тарасові Шевченку («Гора»), Пабло Неруді («Зоря і смерть Пабло Неруди»), В. Сухомлинському («Дума про Вчителя»), В. Сосюрі («Оріон Золотий»), – Іван Драч прагне якомога ясніше висвітлити драматизм цих творців, віднайти гармонію в круговерті страждань і перемог, переслідувань і визнань, злочинів і надій, любові й ненависті, добра і зла. Драматична поема «Соловейко-Сольвейг» порушує питання матеріального й духовного, розумового і чуттєвого в житті та творчості.

Софі Оксанен – одна з найвідоміших фінських письменниць сучасності. Її тексти перекладено 48 мовами світу, і в одній лише Фінляндії розпродано більше півмільйона її книг. Її попередній роман «Коли голуби зникли» вийшов у 2015 році, права на його переклад були продані більш ніж у 30 країн.

«На пероні вона присіла на лавку, на яку мати не сідала. Метро примчало тим самим шляхом. Мама жбурнула взуття та сумочку під лавку, а потім її вже не стало».

Новий роман Софі Оксанен – це магічна розповідь про Норму, яка потрапляє в різноманітні пригоди через свою особливість. Вона застрягла в сітці шахрайства та змов, звідки вона має вирватися.

Рідна пісня стала невід’ємною частиною життя Українських січових стрільців, загони яких до останку змагалися з російськими поневолювачами у 1914–1918 роках. Духовні спадкоємці кращих традицій українського війська спочатку залюбки співали народні творіння, а невдовзі в стрілецькому середовищі народилися десятки своїх пісень, які виховували в народі патріотизм, почуття національної гордості, високу духовність.

Потім на кожну пісню було накладено майже 70-літнє радянське табу. Уперше в історії України зібрано майже всі пісні в одній книзі (оригінали взято з видань 1920-х років), уперше віддано належне авторам (їх аж 24): у більшості творів, які досі вважалися народними, тепер заслужено названо своїх творців віршів та мелодій.

Ні в Другу світову війну, ні у теперішній війні з Росією українці не мали стільки незабутніх та нев’янучих пісень, скільки їх було написано талановитими митцями січового стрілецтва, більшість з яких вважаються народними.

Дав би Господь зберегти і примножити цей дорогоцінний пласт, який завжди був і залишиться золотими сторінками сивої давнини.

Что знает наш современник о Византии? Почему само понятие «византийский» имеет во многих европейских языках отрицательную коннотацию и справедливо ли это? Наше издание рассказывает о загадочной Византийской, а вернее – Ромейской империи (ромеями себя называли жители этой страны): о «багрянородных» императорах и узурпаторах трона; о дворцовых переворотах и превратностях «любви народа»; о невероятных тайнах византийской дипломатии и умении заключать союзы; о борьбе Византии с арабскими завоевателями и о падении блистательного Константинополя, а также о том, какую роль в этом сыграли европейцы.

«Возраст зрелости» (1945) – первый роман трилогии Сартра «Дороги свободы».

Три дня из жизни Матье, университетского преподавателя философии, перед которым встает сложный выбор. Вступить в «буржуазный» брак с женщиной, ждущей от него ребенка, или продолжить поиски собственной свободы?

Этот простой на первый взгляд сюжет служит лишь обрамлением для подлинного содержания романа – художественного исследования на вечную экзистенциальную тему поисков истинной свободы, ее смысла, сути и той цены, которую человек готов – или не готов – заплатить за ее обретение.

Можливо, через років 20 події, пережиті Україною у 2014–2016 роках, сприйматимуться не як низка випробувань, а як початок нової епохи. Один з ключових діячів цього періоду – глава Адміністрації Президента України Борис Ложкін розповідає у цій книжці про те, як будувалася нова українська держава, вільна від спадщини радянської влади і панування олігархів. «Четверта республіка» – книжка про повернення України до європейської сім’ї народів, про те, що вже зроблено, і про те, що доведеться ще зробити.

Возможно, лет через 20 события, пережитые Украиной в 2014–2016 годах, будут восприниматься не как череда испытаний, а как начало новой эпохи. Одно из ключевых действующих лиц этого периода – глава Администрации Президента Борис Ложкин рассказывает в этой книге о том, как строилось новое украинское государство, свободное от наследия советской власти и господства олигархов. «Четвертая республика» – книга о возвращении Украины в европейскую семью народов, о том, что уже сделано, и о том, что сделать только предстоит.

Гуглить маршрут поездки. Превратиться в клошара во Франции. Пить вино с фриками. Ночевать под луной. Сбежать в Швейцарию. Кататься на катере. Заблудиться в Цюрихе. С кем не случалось в пути чего-то подобного? Но это не путеводитель, это лишь пара штрихов из второй книги Bandy Sholtes-а. Из книги, в которой нет вымысла. Частично этот полудорожный роман – «инструкция по выживанию» для тех, кто путешествует по Европе. А кроме того – это попытка исследования чокнутых персонажей, встречающихся на Западе. Там они тоже есть – не думайте, что только у нас. Но еще это книга о взаимосвязях, которые появляются в твоей жизни. Взаимосвязях между вещами, которые, казалось бы, вообще никак не соприкасаются. Книга честная, местами даже слишком. Типа coming-out с вкраплениями внутренних, не всегда симпатичных, наслоений. Ну а с другой стороны – что за книга без coming-out-а?