Скачать книги издательства «Фоліо»

У досить розлогому і змістовно розмаїтому творі «Філософія грошей» класик німецької соціології й філософії культури Ґеорґ Зимель (1858–1918) розкриває перед читачами той багатий на філософські сенси світ, в якому гроші поступово перетворюються із самого лише засобу обміну на рушія господарських відносин і навіть на визначальний чинник міжлюдських стосунків модерного суспільства. Книга стане у пригоді не лише фахівцям-науковцям, а й усім тим, хто воліє дізнатися про те, чим же насправді є гроші, що повсякчас детермінують наше життя.

Френсіс Скотт Фіцджеральд (1896–1940) – видатний американський письменник, який увійшов в історію світової літератури своїми творами про життя Америки 1920-х рр.

Видавництво «Фоліо» випустило друком у серії «Зарубіжні авторські зібрання» романи Фіцджеральда «Кохання останнього магната», «По той бік раю», «Ніч лагідна», а також збірку оповідань «Загадкова історія Бенджаміна Баттона».

Новели – «Остання красуня Півдня», «Буремний рейс», «Кришталева чаша», «Плавці» й ін., що ввійшли в збірку «Остання красуня Півдня», – зворушують і хвилюють. «Остання красуня Півдня» – це новела, у якій автор написав про себе, про свій час, трагічну любов і місце людини в його житті. «Кришталева чаша» – величезна кришталева чаша – символ невезіння й бездушної розкоші. Подарована до весілля героїні, вона тягне за собою низку трагічних і безглуздих подій. «Буремний рейс» – розповідь про те, що буремним може бути не лише рейс, а й людська фантазія, галюцинації, ревнощі… Хороші стосунки й довіра можуть зникнути через дрібниці. «Плавці» – всі ми, що плаваємо в океані життя. Хтось дрейфує, хтось мчить назустріч хвилям, хтось дозволяє хвилям нести його на гребенях… Різні новели – різні долі, різні настрої й підсумки.

«В дрімучу епоху Брежнєва я пішов у внутрішню еміграцію. Я писав свої твори, зашифровуючи їх за переклади з арканумської. Я вигадав країну Арканум, вигадав авторів, які там начебто жили й творили.

А поволі Арканум став пробиватися у мої сни. Я жив в Арканумі, сни про Арканум затоплювали мене. Я чекав ночі, щоб жити. Удень життя не було. Удень був страх.

Люди з Аркануму чекали на мене. Якщо я затримувався, посилали гінців на конях і стукали мені у вікно. Стукали перснями на пальцях, руків’ями мечів, стукали гілками і вітром, стукали пташками і хрущами, кликали всіма мовами і голосами.

Я підводився і йшов до вікна. Воно розчахувалося, і Арканум мене втягував у себе, засмоктував і впорядковував моє життя.

Арканумська мова пробивалася крізь мою, наче стебла трав крізь пісок, проламувала пам’ять, зливалася з моєю. Я переставав розрізняти, де моя мова, а де арканумська.

В Арканумі я чувся безпечно».

Усі твори Джека Лондона – про пригоди, жорстоке життя мореплавців, золотошукачів, першопрохідників, бо сам автор прожив цікаве й сповнене пригод життя, а свої переживання та розповіді людей, з якими зводила його доля, він описував на сторінках своїх книг.

Роман «Дочка снігів» – перша проба пера автора у великому жанрі. Події відбуваються на Алясці за часів «золотої лихоманки». Лондон яскраво описує природу, дозволяючи повністю зануритися у твір, ознайомлює з традиціями та культурою корінних американців. Раніше видавництво «Фоліо» випустило друком збірку «Білий Зуб», романи «Серця трьох» і «Мартін Іден».

Дочка снігів – Фрона Уелз – не співачка і не з тих жінок, що потрапляють на Північ за своїм бажанням. Вона тут тільки через батька, місцевого торговця, найвпливовішої людини Аляски. Він хотів відправити Фрону навчатися мудрості. Вона навчилася і з накопиченим багажем знань повернулася на свою малу батьківщину, де на неї чекає випробування любов’ю і любовним суперництвом, у якому перевіряються на міцність і вона сама, і її шанувальники.

Однак жага багатства призводить до трагічних наслідків: сила характеру й надмірна чесність головної героїні роблять її нещасною… Проте, незважаючи на сумні нотки, захоплення від пригод затягує й поглинає.

…1930 год. Таня Алмазова, волею судьбы возглавившая банду грабителей и «работавшая» еще при Мишке Япончике, начинает понимать, что былые времена закончились: исчезли «воровские законы», вместо них появились «воровские понятия». А это совсем другое. Таня изо всех сил старается не вмешиваться в войну между «старыми» и «новыми» бандитами, но, к сожалению, от нее ничего не зависит: появляется какая-то третья сила, сокрушающая всё и всех…

В искусстве модернизм со временем становится классикой. Феномен прóклятости, отверженности, непризнанности – естественная реакция «академиков» на гениальное новаторство и смелость юности. Искусство, эстетика, как и культура в целом, развиваются путем смены парадигм, рождения новых, ранее неведомых миров. «Прóклятые поэты» – ярчайшее свидетельство творения новой гениальной поэзии с модернистской тематикой и стилистикой, содержанием и формой. «Век Бодлера» по значимости и степени воздействия на культуру XIX века можно сравнить с «веком Джойса» сменившей его эпохи. В широком смысле слова «прóклятые поэты» – большинство когда-либо живших художников, ибо довлеющее над ними «проклятье» отражает глубину экзистенциального дара или состояние между ужасом и восторгом жизни, способностью слышать самые тихие шепотки «зова Бытия».

В этой книге читатель сможет проследить жизненные перипетии и поэтические искания великих поэтов Франции XIX века, художественные открытия которых оказали определяющее влияние на развитие мировой поэзии в целом, в том числе – на поиски и достижения русских символистов Серебряного века.

Петро Лущик (нар. 1963 р.) – український письменник, неодноразовий лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2004, 2014, 2015, 2017). Основною темою його творів є українська історія. Вже декілька років автор співпрацює з видавництвом «Фоліо», де побачили світ його книжки «Тамплієри короля Данила», «Ратники князя Лева», «Отроки княжича Юрія», «Поміж двох орлів», «Мушкет з лілією», «Настане день, закінчиться війна…», «Манускрипт з минулого».

Живе і працює у селі Сопошин Львівської області.

1855 рік, самий розпал Кримської війни. Союзні держави воюють з Росією, проте молодому цісарю Францу Йосифу І якимось чином удається зберігати нейтралітет. Та під час поїздки імперією він дізнається, що у Львові на нього готується замах. Хто бажає йому смерті? Союзні держави чи Росія? Чи, може, поляки з українцями?..

Щоб розв’язати це питання, до Львова прибуває столичний ловелас і дамський підлесник Максиміліан Рутецький, який має українське коріння. Та чи вдасться йому розплутати складний клубок інтриг, знайти замовників і врятувати Франца Йосифа?.. Про це читайте в новому романі Петра Лущика.

Джеффрі Арчер (нар. 1940 р.) – постать доволі неоднозначна. Англійський політик з оксфордською освітою, який кілька разів полишав політичну арену через скандали; благодійник; лорд, котрий потрапив до в’язниці за лжесвідоцтво та перешкоду в здійсненні правосуддя; людина, яка почала писати книжки, щоб хоч якось виправити своє матеріальне становище. Уже перший його роман став у США бестселером і дав авторові змогу розплатитися з боргами. Й Арчер так захопився письменництвом, що написав понад 20 книжок.

В основі роману «Каїн і Авель» (1979) – протистояння двох яскравих особистостей. Вільям Ловелл Каїн народився в Америці в сім’ї багатого банкіра, що здебільшого й визначило його характер і майбутнє. Авель Росновський з’явився на світ у той самий день, що і Каїн, тільки у Польщі, і був знайдою, сьомою дитиною у бідній родині, й до свого повноліття йому довелося пережити стільки лиха, що не кожна б людина могла витримати. Проте, незважаючи на такі різні долі, Каїна і Авеля об’єднувала воля до життя і прагнення в усьому бути першими. І врешті-решт провидіння зіштовхнуло їх у нещадній боротьбі за владу і багатство…

Книга Игоря Гарина посвящена жизни, личности и творчеству крупнейшего и оригинальнейшего мыслителя XIX века Фридриха Ницше (1844–1900). Самый третируемый в России философ, моралист, филолог, поэт, визионер, харизматик, труды которого стали переломной точкой, вехой, бифуркацией европейской культуры, он не просто первопроходец философии жизни, поставивший человека в центр философствования, но экзистенциально мыслящий модернист, сформулировавший идею «переоценки всех ценностей» – перспективизма, плюрализма, прагматизма, динамичности истины. Ницше стоит у истоков философии XX века, воспринявшей у него основополагающую мысль: истина не есть нечто такое, что нужно найти, а есть нечто такое, что нужно создать.

Своей сверхзадачей автор, все книги которого посвящены реставрации разрушенных тоталитаризмом пластов культуры, считает очищение Ницше от множества сквернот, деформаций, злостных фальсификаций, инфернальных обвинений.

Среди многих сбывшихся пророчеств трагического гения – Фридриха Ницше – слова, произнесенные его Заратустрой: «И когда вы отречетесь от меня – я вернусь к вам».

Американського письменника, поета і журналіста Говарда Філіпса Лавкрафта (1890–1937) називали Едгаром По ХХ століття. Він працював у жанрі хорору, містики, фентезі та наукової фантастики й був творцем і магістром американської містичної «чорної школи» 20—30-х років минулого століття. За життя Лавкрафт не опублікував жодної книжки і зажив слави серед широкого читацького загалу вже після своєї смерті. Його творчість – невичерпне джерело натхнення для кінематографістів, за його творами знято багато фільмів.

«Сни в оселі відьми» – оповідання Г. Ф. Лавкрафта, написане 1932 року. Волтер Джилмен – талановитий фізик, який до того ж чудово знався на фольклорі. Навчаючись в Архемському університеті, він намагався поєднати точні науки з міфами, щоб визначити зв’язок відомих і невідомих просторів. Йдучи своїм науковим шляхом, він вивчив безліч заборонених книжок, серед яких і жахливий «Некрономікон». Але й цього йому видалося замало – Джилмен вирішив оселитися у старовинному будинку, де, за легендами, досі витає дух відьми Кезії Мейсон, яка вміла переміщатися за межі відомого світового простору, що вона й зробила в ніч перед своєю стратою…

Блаженніший Любомир Гузар – український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української греко-католицької церкви, яку очолював протягом 10 років. За цей час зумів перенести осередок зі Львова до столиці, надавши конфесії загальноукраїнського масштабу. У 2005 році був одним із кандидатів на ватиканський престол. Він став першим главою в історії УГКЦ, який добровільно зрікся своїх повноважень. Його за життя визнали великим, проте немає такого мірила, яким би можна було осягнути вплив Блаженнішого Любомира на порозуміння між християнами, на самоусвідомлення українського суспільства, зрештою, на ті події кінця ХХ – початку ХХІ століття, що створили сучасну Україну.

Микола Хвильовий (справжнє прізвище – Фітільов, 1893–1933) – поет, письменник, публіцист, громадський діяч, що став однією із найбільш знакових постатей доби Розстріляного відродження. Гасло «Геть від Москви!», кинуте письменником під час започаткованої ним літературної дискусії, об`єднало митців у боротьбі за незалежність розвитку української художньої культури. Понад усе цінуючи творчу свободу, у передчутті жорстоких обмежень та репресій радянського уряду письменник здійснив самогубство, збунтувавшись проти тоталітарної системи. У різні часи Миколу Хвильового сприймали по-різному, але сьогодні його ім’я уособлює в собі вищий злет української літератури 20-х років XX століття.

Визнаний літературознавець, глибокий аналітичний критик, полеміст, лідер «неокласиків», поет і блискучий перекладач античної поезії Микола Костянтинович Зеров (1890–1937) не міг бути осторонь відомої літературної дискусії 20-х років. Погляди Зерова вимагали усвідомлення й засвоєння багатств української національної традиції, перенесення на український ґрунт кращих творів європейської класики й сучасної літератури. Став жертвою сталінських репресій доби розстріляного відродження.

Михайль Семенко (1892–1937), основоположник і теоретик українського футуризму, поет, філософ, скрипаль, був трагічною і надзвичайно яскравою особистістю української літератури, невиправдано забутою у часи «соціалістичного реалізму». Все переплелося у його житті й творчості: революція як всесвітній переворот, революція як переоцінка художніх цінностей українського мистецтва, безкінечний пошук нового, незвіданого – як прорив українського мистецтва до європейського культурного простору. Епатажна людина, урбаніст, футурист, Михайль Семенко був поетом високої екзальтації духу. Як і більшість талановитих митців покоління Розстріляного Відродження, він був звинувачений в активній «контрреволюційній діяльності» й страчений на Соловках.

Гнат Хоткевич (1877–1938) – митець небаченого в українській художній культурі масштабу творчості: бандурист, письменник, мистецтвознавець, театральний діяч, історик, педагог, етнограф, художник… Український Леонардо до Вінчі – таким він уявляється сьогодні. Своєю творчістю і організаційно-творчою діяльністю він охопив усю Україну – від Слобожанщини до Карпат. Ніщо – ні матеріальні нестатки, ні вимушена еміграція, ні переслідування з боку царизму, ні терор за часів радянської влади – не могло вгамувати його спраги до творчості. Митець українського розстріляного Відродження, романтик у житті і провидець у творчості, він був потрібен своєму народові у найважчі для нього часи. Потрібен він і нам, його нащадкам, які вибудовують українську державу.

«По той бік принципу задоволення» – збірка наукових праць, які були опубліковані у 20–30 рр. ХХ століття й присвячені розгляду понять «свідоме» та «несвідоме». Його висновок стосовно наявності у несвідомому потягу до смерті, що базувався на аналізі поведінки ветеранів та інвалідів Першої світової війни, й сьогодні є актуальним для терапії травматичних неврозів та є шляхом розуміння природи неврозу нав’язливих станів, меланхолії та депресії.

У своїй праці «Я і Воно» З. Фройд розкриває суть класичної для психоаналізу моделі психіки, складові якої Воно – несвідоме, Я – свідоме, або Его та Над-Свідоме – Супер-Его, або Цензор та їх взаємодія.

У статті «Майбутнє однієї ілюзії» – одній із пізніх праць науковця – з погляду психоаналізу розглянуто вплив моральних чинників на взаємини всередині суспільства та причини виникнення релігійних вірувань.

Соломія Крушельницька (1872–1952) – славетна українка, яка прославилася на весь світ завдяки своєму оперному співу, адже її сопрано справляло гіпнотичний ефект на слухачів. Народившись у селі Білявинці на Тернопільщині, вона вже за п’ять років після початку виступів домоглася загального визнання власного таланту і ще за життя отримала титул найвидатнішої співачки світу, звання вагнерівської примадонни ХХ століття». Співати на одній сцені з уродженкою маленького українського села вважали за велику честь імениті тогочасні виконавці. І хоча видатна українка володіла вісьмома мовами, багато подорожувала, але українські пісні завжди виконувала в оригіналі й ніколи не забувала про Батьківщину.

До цієї книжки увійшли два різдвяні оповідання Андрія Куркова – «Різдвяний сюрприз» та «Моя улюблена різниця» – і великий роман «Шенгенська історія».

…21 грудня 2007 року опівночі Литва приєдналася до Шенгенського простору. У цю ніч три молоді пари, які подружилися на рок-фестивалі, зібралися на хуторі Пієнагаліс, щоб відсвяткувати «Шенгенську ніч» і поділитися одне з одним планами на майбутнє. Інґрида та Клаудіюс говорили про свій переїзд до Лондона, Андрюс і Барбора збиралися до Парижа, а Рената і Вітас – до Італії. Вони не знали, чим їм доведеться там займатися, і навіть припустити цього не могли, проте довіряли Європі і були впевнені, що вона їх не підведе…

До цієї книжки увійшли твори всесвітньо відомого письменника Андрія Куркова, які пов’язані однією темою – війною. «Щоденник Майдану та війни» – особистий щоденник автора, фіксоване відображення життя у Києві та країні, доповнений записами про перипетії на сході України, в Криму, роздумами про війну, про те, як і чим, за його баченням, живе окупований Донбас останні роки. А у романі «Сірі бджоли» розповідається про життя пенсіонера сорока дев’яти років Сергій Сергійовича, який живе у селі Мала Староградівка, що знаходиться у так званій сірій зоні. Головна його турбота – як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни…

Льюїс Керролл – псевдонім Чарлза Лутвіджа Доджсона (1832–1898), блискучого оксфордського математика, логіка, письменника і фотографа, який зажив всесвітньої слави своїми фантасмагорійними творами – «Аліса в Дивокраї» й «Аліса в Задзеркаллі». Це справжні скарбниці блискучої гри слів, логіки і фантазії.

«Аліса в Задзеркаллі» – продовження знаменитої казки про пригоди Аліси, можливо, найзнаменитішої героїні в англійській літературі. У дивовижній країні-шахівниці, де все навпаки, на дівчинку чекає безліч загадок і дивних персонажів – Женчичок і Бренчичок, Бовтун-Товстун, Лев, Одноріг та інші. Та чи справді це тільки її сон?..

Льюїс Керролл – псевдонім Чарлза Лутвіджа Доджсона (1832–1898), блискучого оксфордського математика, логіка, письменника і фотографа, який зажив всесвітньої слави своїми фантасмагорійними творами – «Аліса в Дивокраї» й «Аліса в Задзеркаллі». У 1865 році він опублікував історію маленької дівчинки Аліси, яка провалилася у кролячу нору і відкрила зовсім інший світ – неймовірний, дивовижний і повний усіляких небезпек. Відтоді розпочалися безсмертні пригоди Аліси – можливо, найзнаменитішої героїні англійської літератури. Казка, яку полюбили діти і дорослі, стала одним із кращих зразків літератури у жанрі абсурду.

Наталія Михайлівна Ужвій (1898—1986) – легендарна українська акторка театру і кіно. Талант Ужвій найяскравіше розквітнув у театрі «Березіль». Щаслива доля дозволила вижити в період сталінського терору, але забрала дорогих їй людей – поета Михайля Семенка, братів, режисера Леся Курбаса. Майже пів століття Наталія Ужвій була на сцені Київського драматичного театру імені Івана Франка, відзначена найвищими радянськими нагородами. Особисте життя і життя в мистецтві Наталії Ужвій – складне і тернисте, сповнене удач і розчарувань, радощів і тривог, шалених сценічних успіхів та особистих трагедій, і все в ньому нерозривно сплелося…

Павло Іванович Харитоненко – особистість, можна сказати, грандіозна. Він успадкував від батька, Івана Герасимовича, найбільше в російській імперії об’єднання цукрових заводів і за роки своєї праці зумів зміцнити його і збільшити. До 1914 року статки Харитоненка досягли 60 млн рублів, його земельні володіння становили 56 тис. десятин (не рахуючи орендованих), а в Державному банку у нього була кредитна лінія в 9 млн рублів. Тож П. І. Харитоненка по праву називали королем «цукрової держави». Але в історію він увійшов ще й як один з найвідоміших меценатів Російської імперії. Харитоненко зібрав одну з найбільших в Росії колекцій живопису, очолював московське відділення російського музичного товариства, фінансував будівництво в Києві пам’ятника Богдану Хмельницькому… А те, що він зробив для свого улюбленого міста Суми, навіть перерахувати складно: побудував дитячу лікарню, кадетський корпус, міст через річку, замостив бруківкою головні вулиці, оплачував навчання студентів… Згідно із заповітом в Сумах Харитоненко і був похований.

Радянська пропаганда зробила Симона Петлюру чи не найголовнішим антирадянським «демоном», утіленням усіх «темних сторін» людини: зради, обману, підступності. Цьому сприяла та обставина, що сам Петлюра – літератор і журналіст – ніколи не писав про своє життя ані спогадів, ані нотаток: він неначе спеціально намагався залишитися людиною «без особистого життя». Книжка В. Савченка – спроба перетворити цей «безтілесний символ» на живу людину, щоб сучасний читач мав змогу нарешті дізнатися, яким насправді було життя Симона Петлюри.