Скачать книги серии «Бібліотека світової літератури»

Італійський політик, філософ, історик, письменник, поет і комедіограф Нікколо Мак’явеллі (1469–1527) особливої слави зажив своїм знаменитим твором «Державець» (1513), в якому він зробив спробу сформулювати загальні закони політичного життя, викласти суть «ремесла політика», а також визначити роль і місце державця в Європі та Італії ХVІ століття. У наші дні ці питання набули надзвичайної гостроти та актуальності.

Також до видання увійшла «Історія Флоренції» (1520–1526) Н. Мак'явеллі, опублікована вже після його смерті (1532), в якій відтворено історію міста від Давнього Риму до смерті Лоренцо Медічі у 1492 році.

Майже всі художні твори Дені Дідро (1713–1784) французького філософа-просвітителя, творця «Енциклопедії», мистецтвознавця і письменника, побачили світ і принесли йому славу лише після смерті. Протягом кількох століть уся Європа відкривала для себе романи Дідро-митця, чий творчий пошук значно випередив свій час, але є актуальним і понині.

До видання ввійшли антиклерикальний роман-сповідь «Черниця»; дотепний, перейнятий діалектичною грою розуму роман-діалог «Небіж Рамо» та наповнений життєвою мудрістю та життєлюбством свого героя роман «Жак-фаталіст». На думку Дідро, роман повинен змальовувати навколишній світ, показувати живі характери та зображувати картину звичаїв своєї доби в правдивих деталях, щоб читач змушений був сказати: «Слово честі, це правда! Таке не вигадаєш!»

До книжки увійшли вибрані твори видатного англійського письменника Герберта Веллса – «Машина часу», «Острів доктора Моро», «Невидимець» та «Війна світів». Цими романами було започатковано такий надзвичайно популярний у ХХ сторіччі різновид літератури, як наукова фантастика, але великою мірою вони містили в собі й прикмети соціальної антиутопії. Герберт Веллс був одним з першопрохідців у жанрі наукової фантастики і зробив неймовірний вплив на розвиток літератури і культури в цілому. Твори його відрізняються оригінальністю, непередбачуваним сюжетом і яскравими, цікавими героями. А деякі винаходи, описані ним ще сто років тому, сьогодні дійсно існують.

Вальтер Скотт (1771–1832), відомий британський письменник, основоположник жанру історичного роману. Майстер оповідання, він наповнює свій світ ідеями й мотивами, важливими в житті будь-якої людини, а історичний фон допомагає йому загострити вічні питання: про любов і вірність, дружбу і зраду, честь і безчестя. Роман «Айвенго» ось уже двісті років – улюблена книга дітей і дорослих. Це захоплююча розповідь про благородного лицаря Айвенго та його кохану леді Ровену, яким допомагає легендарний Робін Гуд. Автор зображує Англію славетних часів правління короля Річарда Левове Серце, де діють відважні герої й прекрасні дами. Добро, справедливість, честь і любов неодмінно переможуть, а віроломство та підступність ворогів буде покарано!

Девід Герберт Лоуренс (1885–1930)□– англійський письменник початку ХХ століття, відомий перш за все своїми психологічними романами. Найкращий з них – «Коханець леді Чаттерлі», з якого почалася європейська еротична література. Цей твір приніс авторові найбільший успіх і найгірше розчарування. Його публікація в 1928 році викликала обурення в пуританської Англії, де секс вважали гріхом, брудною справою, а відвертий опис еротичних сцен – майже злочином. У романі розповідається про життя пари вищого світу Чаттерлі. Він – аристократ-інвалід, вона – молода леді, яка не має задоволення в сексі й вже втратила надію на материнство через каліцтво чоловіка,□– закохується в лісника. Вічна тема: любов, пристрасть, зрада, обов’язок… Лоуренс спокусився на святе святих – «зламав» у своїй книжці всі станові відмінності. Роман був визнаний у Великої Британії аморальним, його заборонили, а готовий тираж вилучили й знищили. І лише в 1960 році після гучного судового процесу, який сколихнув всю країну, книгу реабілітували.

Видатний італійський літератор XIV століття, поет, учений, прозаїк, друг Петрарки, шанувальник і дослідник творчості Данте – це далеко не все, що можна сказати про одного з родоначальників італійської літератури Джованні Боккаччо (1313–1375).

«Декамерон» – книга новел, що містить сто історій, розказаних молодими людьми за десять днів (звідси і назва твору – «декамерон», з грецької – «десятищоденник»), історій про людину, її гріхи та перемоги, про подолання труднощів, кохання, радість, про розчарування та надії, одним словом – про життя. В останні роки письменник, втомлений від нападок церкви, готовий був визнати «Декамерон» помилкою молодості, але нащадки назвали цю «помилку» найзнаменитішим твором Боккаччо, світовим шедевром, який зробив його ім’я безсмертним.

«Дивом природи» та «феніксом серед письменників» називали сучасники Лопе де Вегу (1562–1635) – творця іспанської національної драматургії. Понад 2000 п’єс, 21 том поетичних та епічних творів – такий творчий внесок митця не лише в іспанську, але й у світову культуру.

До цього видання ввійшли дві найвідоміші п’єси іспанського драматурга – історична п’єса «Овеча Криниця» та комедія «Собака на сіні».

В основу сюжету «Овечої Криниці» покладено історичний факт 1476 року – повстання селян містечка Фуенте Овехуна (Овеча Криниця) проти сеньйора Фернана Гомеса де Гусмана, яке закінчилося його вбивством.

«Собака на сіні» – це історія знатної і багатої графині Діани де Бельфлор. закохана у свого секретаря Теодоро, Діана не наважується ані дати волю серцю, ані віддати коханого іншій, бо на перешкоді її пристрасті стає дворянська честь. на допомогу закоханим приходить Трістан – кмітливий пройдисвіт, і Теодоро раптом перетворюється на знатного вельможу і дворянина, що не поступається Діані ані статком, ані давністю роду.

П’єси Лопе де Веги із честю пережили випробування часом і нині з успіхом ідуть на багатьох театральних сценах.

«Пригоди Олівера Твіста» – роман видатного англійського письменника, класика світової літератури Чарлза Діккенса (1812–1870). Це хвилююча історія сироти, що опинився у нетрях Лондона. Хлопчик зазнав злиднів і безправ’я, знущання і самотності, та жодного разу не поступився почуттям власної гідності. І жорстока доля відступила перед його щирим прагненням чесного життя. Олівер, завдяки спадщині, що від нього приховували, стає заможним юним джентльменом і знаходить щастя, «яке тільки можливе у цьому повному мінливості світі».

Оноре де Бальзак (1799–1850), видатний французький письменник ХІХ століття, писав про себе так: «Я належу до опозиції, яка називається життя». Підтвердженням цих слів є його «Філософські етюди», що входять до так званої «Людської комедії» – грандіозної епопеї, яка складається з понад 90 романів, повістей, оповідань, пов’язаних загальним задумом і величезною кількістю персонажів.

До видання увійшли найвідоміші твори з цього циклу – «Еліксир довголіття», «Пошуки Абсолюту», «Невідомий шедевр» та інші, у яких Бальзак без будь-яких прикрас, з притаманним йому реалізмом викрив штучну мораль та лицемірні закони суспільства, змалювавши яскраву «картину звичаїв» свого часу.

Стендаль (Анрі Марі Бейль, 1783–1842) – один з найвідоміших французьких письменників ХІХ століття. Стефан Цвейг назвав його «новим Коперником в астрономії серця» і великим знавцем людської душі.

Будучи учасником наполеонівських війн, зокрема й в Італії, Стендаль створив чудовий образ цієї країни в одному із своїх шедеврів – романі «Пармський монастир», де органічно поєдналися романтизм і реалізм. Автор показує, що в роздрібненій Італії першої третини ХІХ століття немає місця таким людям, як головний герой Фабріціо дель Донго, людям з вільною душею і багатою уявою, з палкими почуттями і таким самим прагненням щастя. Витончене зображення Стендалем героїв роману дає змогу назвати «Пармський монастир» найпоетичнішим твором письменника.

Константинос Кавафіс (1863 – 1933) – видатний грецький поет ХХ ст., творчість якого відкрила світу новогрецьку літературу. Розквіт його творчості припав саме на ХХ ст., хоча писав він здебільшого про елліністичну епоху або Візантію. Напевне, це можна пояснити тим, що Кавафіс народився і прожив більшу частину свого життя в Александрії, яка вважається своєрідним символом еллінізму, відіграючи особливу роль у розвитку культури, науки та мистецтва цього періоду. Може, саме тому поету вдалося органічно поєднати в своїй творчості елементи давньої грецької традиції з автентичною новогрецькою культурною традицією і таким чином накреслити основні вектори розвитку грецької поезії ХХ століття.

Йоганн Вольфганг Гете (1749–1832) – філософ, мислитель, просвітитель і, головне, геніальний німецький письменник, драматург і поет, твори якого безсмертні. Над своєю Головною книгою – поемою «Фауст» – Гете працював близько шести десятиліть, по суті, все життя, починаючи з 20-річного віку.

Сюжет трагедії взятий з німецької книги про доктора-алхіміка. Фауст жив у XVI столітті, мав славу мага і чаклуна й продав душу дияволові. Про нього ходили легенди, до його образу зверталися багато авторів. «Фауст» Гете – це драматична епопея про Людину, високість і низькість її пристрастей, безупинні пошуки істини, злет і падіння, знайдення Свободи і Любові. Вона об’єднала в собі високу поезію, класичну досконалість і найглибшу філософську думку й стала вершиною світової літератури.

Джордж Гордон Байрон (1788—1824) – найвідоміший англійський поет-романтик. Знаменитий денді, аристократ-бунтар, відважний борець за свободу та пристрасний коханець, визнаний геній і «володар думок» початку XIX століття – став справжньою іконою стилю для свого покоління.

«Дон Жуан» – підсумковий твір Байрона з унікальним для нього – не «байронічним»! – героєм. На зміну одиноким страждальцям на зразок Чайльд-Гарольда приходить безтурботний гульвіса. Дія розгортається то в гаремі турецького султана, то у війську під командуванням Суворова, то при дворі Катерини II, то в Лондоні… Іспанський аристократ і сластолюбець, який часом не в змозі протистояти своїм пристрастям, але нерідко і сам стає об’єктом домагання жінок, Дон Жуан у поемі Байрона стає поціновувачем насолод на відміну від свого історичного прототипу – розбіяки та дуелянта.

Джозеф Конрад (справжнє ім'я – Юзеф Теодор Конрад Коженьовський; 1857, Бердичів —1924, Англія) – відомий письменник, поляк за походженням, автор захопливих романів про морські пригоди, класик англійської літератури. Він пройшов шлях від юнги до капітана торговельного флоту, добре знав життя й побут моряків і створив правдиві книжки, які ставлять поряд з «Трудівниками моря» Віктора Гюго та «Островом скарбів» Стівенсона.

«Олмейрова примха» (1895) – перший роман Конрада, схвально прийнятий літературними критиками. У ньому автор з глибоким психологізмом змалював особисту трагедію людини, яка зневірилася у житті, у своїх найближчих людях, втратила будь-які ілюзії і врешті-решт загинула.

В основу оповідання «Аванпост прогресу» (1896) лягла подорож до Бельгійського Конго, зокрема, плавання до верхів'їв Конго, однієї з найве-личніших річок Африки.

Повість «Кінець неволі» (1902) належить до так званого «епосу капітанів». В образі капітана Уоллея Конрад втілив ідею особливого морського братерства, єдності відповідальних і чесних людей, виплеканих небезпечною морською професією.

Оскар Вайлд (1854–1900) – англійський драматург, поет, прозаїк, есеїст, критик. Яскрава знаменитість пізнього Вікторіанського періоду, лондонський денді, він був визнаний британцями найдотепнішою людиною. Це один із найпарадоксальніших умів в історії людства, недарма Вайлда прозвали «королем життя», «принцом Парадоксів».

Єдиний роман письменника – «Портрет Доріана Ґрея», створений у рекордно короткий термін – за три тижні, приніс авторовi карколомний успіх і скандальну славу. Головний герой – юнак, наділений неймовірною красою. Милуючись своїм портретом, Доріан висловлює бажання, щоб портрет старів, а він завжди залишався молодим. З тих самих часiв жодної зморшки не з’являлося на вічно юному обличчі джентльмена Ґрея, який жив у пороці й розпусті, а старів і вмирав його портрет. Але за все треба платити…

…1815 рік. Колишній каторжник Жан Вальжан після 19-річного ув’язнення виходить на волю. Його переповнює злість до всього світу, у нього не залишилося нічого святого, він не вірить нікому і нічому. Однак усе міняє зустріч з католицьким єпископом Мірієлем – першою і єдиною людиною, яка пожаліла його, каторжника, відкинутого суспільством. Ця зустріч так вразила Вальжана, що він докорінно змінив своє життя: під чужим ім’ям заснував фабрику, завдяки якій виріс добробут цілого містечка, мером якого він потім став. Однак скоївши злочин у минулому житті, він стає бажаною здобиччю французької поліції і змушений переховуватися. Після смерті Фантіни – жінки, за долю якої Жан Вальжан ніс відповідальність, єдиною близькою йому людиною залишається її дочка Козетта. Заради щастя дівчинки він готовий на все…