Скачать книги автора «Андрей Юрьевич Курков»

Ранньою весною 1919 року у Самсона Колечка під час вуличного погрому козаки зарубали батька, йому самому відтяли вухо. У Києві заворушення, місто знову захоплене більшовиками, але вони майже не контролюють ситуацію. Городян грабують справжні і фальшиві червоноармійці, по околицях Києва раз по разу господарюють банди всіляких отаманів – Зеленого, Григор'єва, Струка… Виживати стає все складніше. За збігом дивних обставин – завдяки письмовому столу покійного батька – Самсона Колечка беруть на службу до міліції. Ця справа для нього абсолютно нова, проте він одразу, починає розслідувати злочини – ті, що здійснюють червоноармійці, які в нього оселилися. Розслідування Самсона призводять до абсолютно непередбачуваних наслідків…

Події у новому романі Андрія Куркова та Юрія Винничука розгортаються одразу в трьох сюжетних зрізах: Хрестовий похід 1111 року, описаний у Хроніці лицаря Ольгерда з Галича, початок Другої світової у Львові та Кракові, а також сучасний період. Хто така Діва, і чому на неї полюють декілька століть поспіль, ким насправді є чорний археолог Олег, і головне – куди ведуть двері, які можна відчинити ключами Марії? Про це дізнаєтеся зі сторінок одного з найбільш очікуваних романів сучасної української літератури останніх років.

События нового романа Андрея Куркова и Юрия Винничука разворачиваются сразу в трех исторических пространствах: Крестовый поход 1111 года, описанный в Хронике рыцаря Ольгерда из Галича, предчувствие и начало Второй мировой войны во Львове и Кракове, а также нынешнее время. Кто такая Дева и почему за ней охотятся вот уже несколько столетий подряд, кем на самом деле является черный археолог Олег, а главное – куда ведут двери, которые можно открыть только ключами Марии? Об этом узнаете на страницах одного из самых ожидаемых романов современной украинской литературы последних лет.

Ранней весной 1919 года у Самсона Колечко во время уличного погрома казаки зарубили отца, ему самому отсекли ухо. В Киеве беспорядки, город снова захвачен большевиками, но они почти не контролируют ситуацию. Горожан грабят настоящие и фальшивые красноармейцы, по окраинам Киева то и дело хозяйничают банды всевозможных атаманов – Зеленого, Григорьева, Струка… Выживать становится все сложнее. По стечению странных обстоятельств – благодаря письменному столу покойного отца – Самсона Колечко берут на службу в милицию. Это дело для него совершенно новое, однако он сразу, недолго думая, начинает расследовать преступления – те, что совершают приквартированные к нему красноармейцы. Расследования Самсона приводят к совершенно непредсказуемым последствиям…

До цієї книжки увійшли два різдвяні оповідання Андрія Куркова – «Різдвяний сюрприз» та «Моя улюблена різниця» – і великий роман «Шенгенська історія».

…21 грудня 2007 року опівночі Литва приєдналася до Шенгенського простору. У цю ніч три молоді пари, які подружилися на рок-фестивалі, зібралися на хуторі Пієнагаліс, щоб відсвяткувати «Шенгенську ніч» і поділитися одне з одним планами на майбутнє. Інґрида та Клаудіюс говорили про свій переїзд до Лондона, Андрюс і Барбора збиралися до Парижа, а Рената і Вітас – до Італії. Вони не знали, чим їм доведеться там займатися, і навіть припустити цього не могли, проте довіряли Європі і були впевнені, що вона їх не підведе…

До цієї книжки увійшли твори всесвітньо відомого письменника Андрія Куркова, які пов’язані однією темою – війною. «Щоденник Майдану та війни» – особистий щоденник автора, фіксоване відображення життя у Києві та країні, доповнений записами про перипетії на сході України, в Криму, роздумами про війну, про те, як і чим, за його баченням, живе окупований Донбас останні роки. А у романі «Сірі бджоли» розповідається про життя пенсіонера сорока дев’яти років Сергій Сергійовича, який живе у селі Мала Староградівка, що знаходиться у так званій сірій зоні. Головна його турбота – як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни…

До цієї веселої, з кумедними малюнками книжки відомого українського письменника Андрія Куркова увійшли три казки.

«Василько і Миколка» – зворушлива історія про маленького хлопчика Василька, який потрапив до лікарні, та про його дружбу з Миколкою; про те, як вони врятували старі іграшки, які викинула нянечка, полагодили й повернули їх у лікарню.

«Велика повітроплавна подорож» розповість про карколомні пригоди учнів повітроплавної школи – кошеня Васька Утюгова та його вірного друга цуценя Рижика.

А з казки «Пригоди пустомеликів та інші історії» маленькі читачі дізнаються, хто такі пустомелики і чому вони найбільше у світі полюбляють верзти усілякі веселі нісенітниці.

…В селе Малая Староградовка, которое находится в так называемой серой зоне, остались жить всего два человека – пенсионер сорока девяти лет от роду Сергей Сергеич и его бывший одноклассник Пашка. И они, имея абсолютно противоположные взгляды на жизнь, вынуждены мириться друг с другом, хотя к одному заходят в гости украинские военные, а к другому – сепаратисты. Главная забота Сергеича – как и куда с наступлением весны увезти подальше от войны своих пчел – все шесть ульев. Увезти туда, где не стреляют, чтобы впоследствии у меда не было привкуса войны. Собравшись в дорогу, пчеловод и сам пока не представляет, какие испытания ждут его и его пчел. После не совсем удачной остановки возле Запорожья он решает ехать с пчелами в Крым, к татарину, с которым познакомился больше двадцати лет назад на съезде пчеловодов. Он даже представить себе не может, что лето, проведенное в Крыму, научит его не доверять не только людям, но и собственным пчелам.

До книги увійшли два гостросюжетних романи Андрія Куркова. У першому – «Приятель небіжчика» – головний герой шукає найманого вбивцю, щоб замовити… власне вбивство. Здавалося б, усе передбачено. Та наслідки його рішення виявилися драматичними і несподіваними (а інакше у Куркова й не буває). Другий роман – «Не приведи мене в Кенгаракс» – містичний трилер. Його герой, студент, наймається супроводжувати таємничий вантаж, за яким починається справжнє полювання…

…У селі Мала Староградівка, яке знаходиться в так званій сірій зоні, залишилися жити лише двоє – пенсіонер сорока дев’яти років Сергій Сергійович і його колишній однокласник Пашка. І вони, маючи абсолютно протилежні погляди на життя, змушені миритися, хоча до одного заходять в гості українські військові, а до іншого – сепаратисти. Головна турбота Сергійовича – як і куди з настанням весни відвезти подалі від війни своїх бджіл – всі шість вуликів. Відвезти туди, де не стріляють, щоб згодом у меду не було присмаку війни. Зібравшись у дорогу, бджоляр і сам поки не уявляє, які випробування чекають на нього і на його бджіл. Після не зовсім вдалої зупинки біля Запоріжжя він вирішує їхати з бджолами до Криму, до татарина, з якимпознайомився понад двадцять років тому на з’їзді бджолярів. Він навіть уявити собі не може, що літо, проведене в Криму, навчить його не довіряти не тільки людям, а й власним бджолам.

Трилогия Андрея Куркова «География одиночного выстрела» состоит из трех романов: «Сказание об истинно народном контролере», «Судьба попугая» и «Пуля нашла героя», написанных в жанре фантастического реализма.

В некой советской виртуальной реальности живут, работают, героически сражаются, преодолевают тяготы военного времени исторические и антиисторические герои: народный контролер Добрынин, ангел, урку-емец Ваплахов, попугай-декламатор Кузьма… А по фантастической Советской стране летает пуля и никак не может найти героя или праведника, смерть которого прекратит все войны на земле… В трилогии, наполненной приключениями, черным и светлым юмором, фантастикой и загадками, читателю многое покажется до боли и смеха знакомым. По большому счету, «География одиночного выстрела» – это своеобразный учебник советской истории, который гораздо интереснее традиционных пособий.

21 грудня 2007 року опівночі Литва приєдналася до Шенгенського простору. У цю ніч три молоді пари, які подружилися на рок-фестивалі, зібралися на хуторі Пієнагаліс, щоб відсвяткувати «Шенгенську ніч» і поділитися одне з одним планами на майбутнє. Інґрида та Клаудіюс говорили про свій переїзд до Лондона, Андрюс і Барбора збиралися до Парижа, а Рената і Вітас – до Італії. Вони не знали і навіть припустити не могли, чим їм доведеться там займатися. Вони довіряли Європі і були впевнені, що вона їх не підведе. Вони були молоді й самовпевнені. І поки вони сиділи за столом і очікували на «шенгенську північ», далеко від Пієнагаліса до шлагбаума, який перекриває дорогу на литовсько-польському кордоні, підійшов старий з дерев’яною ногою, який знав Європу як свої п’ять пальців. Він дочекався півночі і, як тільки прикордонники підняли назавжди смугастий шлагбаум, став першим литовцем, який перейшов кордон без пред’явлення паспорта. Перед ним теж лежала далека дорога, а в схованці його дерев’яної ноги вирушили в подорож разом зі своїм власником шість його паспортів. І все на одне ім’я – Кукутіс…

Книга продовжує розпочату автором у романі «Пікнік на льоду» розповідь про долю журналіста Віктора Золотарьова. Рятуючись від смерті в Антарктиді або беручи участь у передвиборчій кампанії в Києві, переживаючи жахи «добровільного» чеченського полону, він усвідомлює справедливість народженого самим життям Закону равлика: без власного будиночка, даху, ти, як равлик без мушлі, – безпорадний слимак. І будь-хто, мимохідь, може просто тебе розчавити «носаком модної тупоносої туфлі»…

Головний герой роману «Пікнік на льоду» – журналіст Віктор Золотарьов – отримує незвичайне завдання від однієї провідної газети: писати некрологи про відомих впливових людей, які… поки ще живі. Поступово він розуміє, що став учасником серйозної гри якихось тіньових структур, вийти з якої живим практично неможливо…

21 декабря 2007 года в полночь Литва присоединилась к Шенгенскому пространству. В эту ночь три молодые пары, подружившиеся на рок-фестивале, собрались на хуторе Пиенагалис, чтобы отметить «Шенгенскую ночь» и поделиться друг с другом планами на будущее. Ингрида и Клаудиюс говорили о своем переезде в Лондон, Андрюс и Барбора собирались в Париж, а Рената и Витас – в Италию. Они не знали и даже предположить не могли, чем им придется там заниматься. Они доверяли Европе и были уверены, что она их не подведет. Они были молодыми и самоуверенными.

И пока они сидели за столом и ожидали «шенгенскую полночь», далеко от Пиенагалиса к шлагбауму, перекрывавшему дорогу на литовско-польской границе, подошел старик с деревянной ногой, знавший Европу как свои пять пальцев. Он дождался полуночи и, как только пограничники подняли навсегда полосатый шлагбаум, стал первым литовцем, перешедшим границу без предъявления паспорта. Перед ним тоже лежала дальняя дорога, а в тайнике его деревянной ноги отправились в путешествие вместе со своим владельцем шесть его паспортов. И все на одно имя – Кукутис…

1997 рік… У Києві на даху будівлі СБУ знайдено труп. Установити особу загиблого виявилося нескладно: це відставний генерал, радник президента з питань оборони Броницький. Але ось що цікаво: у трупа чомусь відрізаний великий палець на правій руці… Розслідувати цю незвичайну справу доручено молодому лейтенанту міліції Віктору Слуцькому. У ході слідства доля зіштовхує його з Ніком Ценським – колишнім військовим перекладачем. З часом вони починають розуміти, що втягнуті в таємну і жорстоку гру спецслужб України та Росії, які вийшли на слід величезних грошей колишнього КДБ. Не раз піддаючи своє життя смертельній небезпеці, Віктор і Нік не відразу усвідомлюють, що вони всього лише пішаки в цій грі…

Андрій Курков (нар. 1961 p.) – журналіст, письменник, сценарист, автор понад двох десятків книжок. Його твори перекладено англійською, німецькою, французькою, іспанською, голландською, турецькою та іншими мовами. Курков – один із найпопулярніших авторів пострадянського простору, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів. Недарма його визнано в Європі сучасним російськомовним письменником № 1. «Бікфордів світ» – це дуже серйозна та дуже сумна казка, сюжет якої складно переказати. Головні її теми – пам'ять і страх. Пам'ять про дитинство, розчарування у реальному світі, побоювання будь-яких змін, відсутність бажань, комплекс провини і безсилля перед життям. Роман жорсткий, абсурдний, проте цілком логічний. Ми всі прив'язані до бікфордового шнура в цьому вибуховому світі й тягнемо його за собою все життя.

«У житті найцікавіше – це життя», – сказав одного разу Андрій Курков, звертаючись до своїх читачів І його новий роман «Львівська гастроль Джимі Хендрікса», де переплітаються дійсність і вигадка, де немає межі між реальністю і сюрреалізмом, яскраве тому підтвердження Над сухопутним Львовом літають чайки, і в місті часом пахне морем Колишні хіпі в компанії з екс-капітаном КДБ збираються на Личаківському цвинтарі біля могили американського рок-співака і гітариста Джимі Хендрікса А по стародавніх вулицях міста носиться ночами старенька іномарка з людьми, жадаючими вилікуватися

«Это был прекрасный город. Единственный в своем роде. Двумя величественными горами он был прижат к теплому южному морю. Вычурные домики, отели, магазины начинались в десяти шагах от линии прибоя и поднимались на тысячу метров вверх…»

«Нас развозили на большой крытой машине. Подъезжала она к какому-то заброшенному месту: будь то бурелом или земляные трещины, лейтенант пускал в предвечернее небо зеленую ракету, и через минут десять-пятнадцать у машины появлялось незнакомое землистое лицо, молча кивало и уводило за собой одного из нас, одного из новобранцев.

Вскоре я остался один. Машина не спеша ехала по грунтовке. По бокам дороги то ли болото было, то ли низинка, перепаханная временем: пеньки, маленькие холмики, высохшие стволы и множество валунов…»

«Холодной весной пятого года независимости я возвращался из Германии домой. Старый «боинг» международных украинских авиалиний, исписанный трафаретными китайскими иероглифами, объяснявшими, видимо, что надо делать в случае аварийной посадки, дрожа дюралюминиевыми крыльями, приближался к бетонной полосе Бориспольского аэропорта…»

Повести и рассказы, вошедшие в эту книгу, объединяет непредсказуемость сюжета, ирреальное в жизни, казалось бы, обычных людей, неповторимые характеры героев, в каком бы абсурдном мире они ни существовали.

В публицистических произведениях А.Курков размышляет о настоящем и будущем Украины.

«– Поехали к Димычу!

С этого задорного выкрика несколько лет подряд начинались загулы их веселой компании в ресторане «Казанова». Заваливались они туда обычно к десяти вечера и перво-наперво проверяли, на месте ли шеф-повар в своем белом колпаке невероятной высоты. Говорили, что колпак каждое утро крахмалила его любовница Вера, которой на вид было лет двадцать пять, то есть была она примерно раза в два с половиной моложе и в столько же раз меньше телом, чем ее любимый повар…»

«Голос, донесшийся из телефонной трубки, сначала показался пьяным, а потому и неразборчивым. Солнышкин уже собирался было позвать к телефону Тараса или Геню, думая, что звонят кому-то из них. Но тут из трубки явно донеслось слово «крот».

– Что? – переспросил Солнышкин, затыкая пальцем левое ухо, через которое в голову прорывался обычный шум ресторанной кухни…»